Одного разу, коли вже завечоріло, сиділи у очеретяній хатині два селянина й розмова меж собою вели. Запитує один селянин іншого:

- Не боязно тобі жити одному у такому глухому місці?

А той відповідає:

- Нікого не боюся, ні тигра, ні риса, боюся тільки, що кап-ноп з даху закапає

Жили-Минулого старий так баба. Були у них два сини. Обоє як один, так схожі. Вони жили дуже бідно. Ось їсти стало нема чого. Баба й говорить: «Відведи їх, старий, у ліс. Нам однаково з голоду помирати. А вони, може, виб'ються».

Він і завів їх у ліс і кинув. Вони й заблудилися. Ходили-Ходили й заревіли.

Жив-Був старий вождь. У нього був собака. Одного разу якийсь незнайомець-мисливець попросив у вождя пристановища. Та вождь не відмовив йому у притулку.

Через якийсь час прибулець обкрав вождя й утік. Злодій знав, що за ним буде погоня, і сховався у високій

Жила-Була дівчина молода, і був у їй дроля молодий. А татонька так мамонька її до парочки не пускали, відіграти не давали. Дуже дівчина плакала, так робити нема чого. Бачили її силоміць заміж, а вона незабаром померла.

Ось у одну ніч і стукається у будинок. Чоловік-Те визирнув, а вона під вікном коштує, тремтить уся (вуж зима була) і говорить:

Давним-давно це було. На світі самотній юнак жив і ім'я таке носив - Чагис. Одного разу неподалік від його стійбища троє рибалок на озері рибу ловили, усі троє одну лише щуку піймали. Чагис поруч вівцю пас. Юнакові Чагису три рибалки щуку принесли. Говорять

Колись мир був цілим і складався із чотирьох елементів: це були вода, вогонь, вітер і совість. Але розв'язали вони якось розділитися й вибрати кожному свій шлях. Першої сказала вода: зараз ми розстанемося, але ж у мені будуть потребувати будь-якої день. Знайдете мене у центрі землі й у морях. Потім сказав вогонь: зараз ми розстанемося

Колись за давніх часів жив один старий, і у нього був син, хлопчик п'ятнадцяти років від роду. Набридло молодому джигітові сидіти будинку без справи, і він став просити батька:

- Батько, у тебе є триста таньга. Дай мені з них сто, і я поїду у чужі краї, подивлюся, як там живуть люди.

Батько й мати сказали:

- Ці гроші ми бережемо для тебе. Якщо вони потрібні

Давно це було, якось узкоглазий хан Олзой від нема чого робити видав указ: «Хто зуміє обдурити мене так, щоб я повірив, тому віддам повну чашу золота».

Довідався про цей указ пастух Малаасгай прийшов до узкоглазому ханам Олзою й говорить:

- Хан-Панотець, у мого батька була така довга тичина, що він міг їм перемішувати

Давним-давно на хуторі Хлейдраргард жив селянин, кликали його Сігурд син Бьерна. Він був розумний і мав чимало інших гідностей. Говорять, начебто у молодості він поїхав на Захід купувати вяленую рибу й там посварився з однією людиною, з якою у нього була укладена угода. Вони ніяк не могли поладити й навіть побилися.

Віз якось рибалка на дровнях рибу з ріки. Лисиця з узбіччя битий шляху учуяла риб'ячий дух, захотілося і їй рибкою поласувати. Забігла вона вперед, лягла посередь дороги й прикинулася мертвої. Під'їхав рибалка, бачить: дохла лисиця лежить. Побрав її за хвіст і жбурнув