Були часи, коли й братик Кролик, і братик Лис, і братик Вовк, і братик Ведмідь - усе жили дружно й не сварилися. Були часи, коли всі вони жили немов одна сім'я. Тільки помітив одного разу Кролик, що занадто вуж він роздобрів від такого спокійного життя, і став він думати й ворожити, що б таке створити. З кожним днем ставав

Не те у нашому аулі, не те у сусідньому Жив-був бідняк Шадула, по прозванню Ледар. З ранку до вечора він лежав на сонечку та ще намагався пореже з боку на бік повертатися. Нічого у нього не було, увесь час голодував він. Нарешті набридло йому голодувати. Так набридло, що розв'язав він піти до мудреця

Наближався час традиційного сільського свята у тій місцевості, де жив До Пвей Чи. Кожна сім'я брала посабону участь у підготовці до цього довгоочікуваного дня. Одні куховарили всілякі частування, інші придумували цікаву програму святкової вистави. Словом, усі були зайняті по горло.

Один До Пвей

Хвала й слава богу! чи Було це, не чи було, жили-минулого билина, кому землі й блоха. Одного разу відправилися вони подорожувати. Білоборода билина несла у руці довгий мундштук, шановний кому землі ледве пересувався від ваги своєї ваги, а пані блоха несла на спині свій вантаж.

Чи Довго,

На одному дереві жили два птахи: ворона й горобчиха. Гнізда їх були поруч, на найвищій гілці.

А у ворони була така звичка: як почне її мучити голод, вона побере й з'їсть свої яйця.

Ось раз прилетіла ворона додому голодна й думає: "Чого б мені поїсти?" Дивиться

Жив, як ведеться у цьому світі, один селянин. Тримав двох волів, овець і ще дещо по господарстві. Та ось залізли до нього на двір два злодії. Подумали-Подумали, що брати, і розв'язали повести із собою волів. Повели вони двох волів знадвору, а отут і хазяїн з'явився. Розгнівався - сил немає.

- Біжи, - кричить подпаску, - поверни волів на двір! Побіг подпасок і назад

Було це ще у ті часи, коли добродії могли всі що завгодно з мужиком робити. Жив у одній волості жвавий мужик — Андритис. Ось розв'язав пан на -

Сабоно женити його на своїй покоївці. Тільки Андритис відмовляється:

- Ну ні, коли сам пан її не бере, так куди вже мені? Тільки пан не слухає — наказав у наступну неділю весілля зіграти.

«Добре!

Б'ють-Киплять ключі, кричать олені-маралухи, квіти розпускаються. Зелень лугів розливається, кукуют тонкоголосі зозулі, колише вітер дерева сандалові, що галузей своїх підняти не у силах. Кричать яструби й беркути, чагарники меж собою переплітаються, зелена

Раз один поміщик послав з мужиком пасторові пари індиків. Приклав він і лист. По дорозі мужик загорнув з індиками у трактир, де зустрів приятелів. Одного індика вплели під горілочку. Коли індик був уже з'їдений, мужик зрозумів, що накоїв, але плюнув і пішов до пастора. Приходить до пастора,

У вогневої гори Асо кілька вершин. Одна з них зветься Некодаке — Котячою горою.

За старих часів жила на її схилі королева кішок. Щороку у ніч напередодні свята Сецубун збиралися до неї з поздоровленням усі ушановані кішки із сусідніх селищ. У цей час усюди на цій горі можна було почути котяче нявкання. Інші навіть бачили врочистий