Жив колись у одному селі дуже багата людина. Він був працьовитий і старанний і примножив свій скромний стан, займаючись розведенням і продажем домашньої худобин і птаха. Згодом він одружився на миловидній дівчині, і незабаром у них народився син. Коли хлопчикові минуло тринадцять років, мати

Селом, де простак був старостою, володів вельможний пан. Прийшов час, відіслав пан своїх синів у школу, старшу дочку заміж видав, молодша дочка — дівиця на виданье, з матір'ю у маєтку залишилася, а самого пана кудись вибрали, і він у місто переселився.

Та треба ж такому випадку вийти, що кілька лих обрушилися на пана у його відсутність; несподівано вмерла дружина, майже цілком

Ішли якось раз по морському берегу два приятелі, і бачать вони бачили: біля самої води щось чернеется.

Один сказав:

- Це старі коли стирчать. Іншої засміявся:

- Скажеш теж! Це ворони.

Та пішов у них суперечка. Один кричить: «Коли!», а іншої: « Ні, ворони, ворони, ворони!»

- Які там ворони! Осліп ти, чи що? Це коли! Коштують вони, не шелохнутся

Побудував заєць собі будиночок. Хоч і маленький, а гарний: з дахом, з вікнами, із дверима й навіть зі столом і крамницями.

Побудував заєць будиночок і втік у гості, а дверей не замкнув.

Заєць у гостях веселиться, а у цей час у його будиночок забрався цвіркун.

- Чрик-Чрик,

Давно-давно жили на білому світлі старий з бабою. Були вони люди чесні й добрі, так ось лихо - дітей не мали. А тому тримали вони собаку по кличці Сиро. Любили вони її, як рідне дитя, і Сиро за любов так пещення служив їм вірно й віддано.

А по сусідству жили теж старий і баба. Але ці були люди жадібні й злі, Сиро вони ненавиділи й завжди лаяли його або намагалися

Жив-Був купець, у нього було два сини: Дмитро да Іван. Раз, благословляючи їх на ніч, сказав їм батько: «Ну, діти, кому що у сні привидиться — зранку мені повідайте; а хто приховає свій сон, того стратити велю». Ось ранком приходить старший син і каже батькові:

Жив колись самотньо бідний юнак. Він на полювання ходив і різних звірів убивав.

Одного разу опівдні, коли він відпочивав, до його будинку під'їхали п'ять мергенов верхи на конях. Юнакові дуже хотілося скоріше довідатися, навіщо ці мергени до нього приїхали.

Як тільки вони поїли, юнак сказав:

- Ви, імовірно, не без справи

Многo-Багато років тому жив-була людей по імені Джи-Зин-Мей. У нього було сім овець, яких він дуже любив: кормил їх удосталь солодкою травою, пас на прекрасних лугах. Та вони у свою чергу платили йому тим же: у Джи-Зин-Мея ніколи не переводилися у будинку молоко й вовна. За всі роки

Ішов солдат із села у місто на службу й зупинився ночувати у однієї баби. Багато він насказал їй усякої дурниці, а та, відома справа, у лісі народилася, пню молилася, далі поскотини не бувала й нічого не бачила, слухає развеся вуха, усьому вірить і дивує

Було у матері п'ять дочок. Старшу прозвали Дин-чжер — Наперсток, другу Шоу-чжор — Браслет, третю Цзе-Чжир — Колечко, четверту Ер-Чжур — Сережка, п'яту Хе-Бор — Кошелечек. Мати рано овдовіла й у другий раз вийшла заміж за торговця-рознощика. Недобрим був він людиною,