Легенда, що існує серед індіанців племені кайнганг, що живуть у штаті Парана

Мої предки харчувалися фруктами й медом, а коли того й іншого не вистачало, страждали від голоду. Один сивоволосий старець, по імені Ньяра, пошкодував їх і одного разу наказав своїм зятям і синам, щоб вони вирубали бамбукові зарості

За цвинтарем при храмі Сецанийи, у пригороді столиці, колись стояв самотній маленький будиночок, у якому жила стара людина по імені Такахама, Через його спокійний дружелюбний характер усі сусіди любили старого, хоча й уважали його злегка тронувшимся. Тому що від людини,

Одного разу голодний крокодил плив по Нилу, сподіваючись чим-небудь поживиться.

Раптом бачить - коштує у самої води баклан. Праг крокодил його схопити, так задумався:дзьоб у баклана як наконечник списа, шия - як ратище списа. Щось не дуже схоже на легкий видобуток. Запитав крокодил:

- Друг мій баклан, чому у тебе такий гострий дзьоб? Адже він, напевно,

Одного разу скляр сказав божевільному:

- Усі божевільні б'ють скла, а ти чомусь лінуєшся й сидиш без справи. Іди й ти бити скла. Ти мені цим дуже допоможеш: у мене буде більше роботи.

Божевільний послухався. Він побіг до будинку скляра й, весело пританцьовуючи, доти шпурляв камені, поки у вікнах не залишилося жодного скла.

Коли

Одного разу на березі біля села Онгари відіграв маленький хлопчик. Раптом він побачив, що до села повільно рухається величезне дерево. Воно виглядало дуже грізно. Хлопчик злякався й з лементом кинувся у село.

Зібралися чоловіки. Вони порадилися й розв'язали зрубати дерево перш, ніж воно

Жили старий з бабою. Жили вони бідно. Ні землі, ні худоби у них не було. Увесь їхній маєток займала лазня, крита землею, у якій вони жили. Годувалися вони тим, що приносили добрі люди. Відомо, яка це життя: день — без хліба, два дні — так. Терпів, терпів старий і говорить: «Баба, давай посіємо

У сім'ї А Саня було тільки дві людини: він сам так дружина. З ранку до ночі працювало подружжя у поле, а жили дуже бідно. Сьогодні думали, як би прожити завтрашній день; а назавтра журилися, що післязавтра їсти буде нема чого. Та проходило їхнє життя без єдиного радісного дня. Якось перед

Жили-Минулого три метелики — біла, червона й жовта. Усі дні безперервно тільки й справи у них було, що відіграти так танцювати. Особливо якщо сонце пригрівало. Пурхають метелика із квітки на квітку, з один на іншій. Те-Те весело! Але ось одного разу пішов заливний дощ. Промокли метелика

Одного разу, давним-давно, мураха, провівши зиму під землею, навесні спробував вийти зі свого гнізда, але його виходу із гнізда заважало стебло трави. Мураха сказала йому:

- Піди з мого гнізда, дай мені відкрити його, у мене багато роботи. Стебло трави не рушило з місця. Тоді мураха відправилася до кози.

- Агов, коза, весна настала, я спробував

Було у одному місті: був диякон і був псаломщик. Священик помер, псаломщик зробився дияконом, потім священиком. А потрібно було, щоб священик одружений був, псаломщик і одружився. Чотири роки жив із дружиною й не було дітей. На п'ятий рік вона завагітніла, він став її лаяти, що вона