Жив-Був хлопець. Він тільки що одружився. Ось рідні дружини стали кликати його у гості. Він і говорить своєму батькові:

- Пішли кого-небудь разом із мною. Мені одному йти соромно.

Батько запропонував піти з ним цирюльнику. Цирюльник почав відмовлятися - у нього, мол, і без того

Одна людина щодня купувала шість буханців хліба. Поцікавився його приятель, навіщо він купує шість буханців. Відповів йому людей так:

- Одну сам з'їдаю, одну викидаю, двома борг віддаю, а дві у борг даю. Здивувався його приятель і попросив розтлумачити, як же це виходить

Жив так був собі старий зі старухою, бідні-бідні! Хліба-Те у них не було. Ось вони поїхали у ліс, набрали жолудів, привезли додому й почали їсти. чи Довго, чи коротко вони їли, тільки баба упустила один жолудь у підпілля. Пустив жолудь паросток і у невеликий час доріс до підлоги. Баба запримітила й говорить:

- Старий! Потрібне пів-те прорубати. Пускай дуб росте вище. Як виросте, не станемо

Один бідний мандрівник тримав якось шлях уздовж дорогі. Притомившись, подумав він, що непогано було б відпочити, і зупинився біля великого дерев'яного розп'яття. Поїв, що у торбинці було, і приліг під хрест. Тільки заснув, піднявся ураган, сабоний порив вітру повалив

Жили чоловік і дружина. Жили не те, щоб багато, а просто сказати - бідно. У дружини була одна-єдина спідниця, драна-предрана, ношеная-преношеная. Цілими днями вона тільки й робила, що ставила на неї латки. Під латками й спідниці не видне. Ось прийшов чоловік додому, а дружина

Жив-Поживав один селянин, і був у нього старий пес. Доки пес був молодий, усі його любили, гладили, годували, а зостарився - вигнали геть.

- Ні на що ти тепер не придатний, свиню з городу й те не можеш вигнати. Іди-но у ліс, пускай там тебе

Аббас був бідний фелах. / Фелах - селянин, хлібороб/. Цілими днями трудився він, щоб добути їжа собі й своїй сім'ї, а у вільний годинник усе думав про те, як би знайти скарб, який позбавив би його від нестатку.

Одного разу у дуже жаркий день Аббас, як звичайно, працював у поле.

Відчувши сабону утому, він сіл під дерево й прийнявся мріяти: "

Одного разу лимон-отаман набрав дружину із самих міцних юнаков: часнику, ріпчастого лука, червоного перцю, запашного перцю - і відправився з ними по світлі бродити, людей подивитися й себе показати. Ішли вони цілий день, а присмерком наткнулися на селянську халупу, бідну-пребідну. Дружина непомітно проникнула у будинок і розташувалася на лаві, біля діжі. Присмерком додому повернулася господарка.

У одному було місті — жили два купці по самий край річки: один росіянин, а інший татарин; обоє минулого багаті люди. Тільки росіянин по якихось торговельних справах обанкрутился, так що у нього не залишилося нічого з пожитків; усе описали й обібрали.

Старий Ерохот жив на березі галькової протоки, він лисичку виховував. Потім вона від них пішла, перейшла через галькову протоці, знайшла лабаз инитов, залізла на лабаз, побрала риби й віднесла старому Ерохоту. Люди переночували, ранок настав. Вона знову пішла до цього лабазу, залізла на лабаз і скинула вниз тайменя - земля заколихалася.