Заєць славився серед звірів своїм розумом і кмітливістю. За його мудрість прозвали звірі зайця Суддею. По правді сказати, зайцеві далеко не завжди вдавалося вийти сухим з води, але про цей мало хто знає. У всякому разі, життя зайця було повне пригод,

Приїхав якось у Мессіну багатій. Він був так багатий, що й сам доладно не знав, скільки у нього багатства. Пішов він прогулятися на берег озера Гандзирри й замилувався його красою. А, у багатіїв така звичка - уже якщо їм що-небудь сподобається, вони неодмінно захочуть купити. Став багатій запитувати:

- Чиє це озеро?

- Королівське, - відповідають йому. Багатій

Давним-давно жили на світі старий з бабусею. Дожили вони до похилих років, а дітей у них так і не було. Старий ходив на полювання, возився у городі, забирався у гори - сіяв на гірському схилі кукурудзу. Бабуся ткала тканини, куховарила нехитру їжу так ловила вершей рибу.

Якось

У давні-давні часи жив у одному гірському селі старий. Було у нього три сини. Старшого кликали Итиро, середнього - Дзиро, а молодшого - Сабуро. Розв'язали старші брати у місто податися, на службу зробити - вуж дуже не хотілося їм з батьком у бідності жити. Залишився старий з молодшим сином. Ось якось раз дав батько Сабуро монетку у одну йену й говорить:

- Сходь,

Говорять, один янкі з Нової Англії винайшов машину для консервування денного світла, щоб при потребі використовувати його замість світабоного газу.

Він вимазав внутрішність барила з-під борошна шевською ваксою й виставив на сонце, а потім швиденько накрило барило кришкою, міцно-преміцно. Денне

Військові гімни лунали у лісі, і Итабаете йшов зі своїми воїнами у пошуках місця, де можна було б розташуватися більшим табором. У шлях рушило усе плем'я; ока людей сіяли переможним блиском. Та тільки одна людина, пригноблена роками, не зміг піти з усіма разом. Плачу, залишився він на вершині пагорба й стежив очима за ланцюжком воїнів, який зміївся по

Дорогам.

Жила-Була баба, у їй була дочка — більша нечепура. За що не візьметься, усе у їй з рук валиться. Прийшов час — найшовся дурень, посватав її й побрав за себе заміж. Пожив з нею рік і більше й прижив сина. Прийшла один раз вона до матері у гості. Ця ну її пригощати так пригощати. А дочка їсть так каже:

Ішов вовк лісом, бачить: дятел дерево довбає. Говорить він дятлові:

- Ех ти, дятел, дерево довбаєш, а меду не їв. А дятел відповідає: - Ех ти, вовк, сірий бік, баранів так овець тягаєш, а гарної шуби не нашивав. Заплакав вовк від образи й пішов. Зустрічає по дорозі лисові. Запитує лисиця: - Що, кум, плачеш?

- Як же мені не плакати?

Було-Жило три мужики. Один мужик був багатий; тільки жив він, жив на білому світлі, років двісті прожив, усе не вмирає; і баба його була жива, і діти, і онуки, і правнуки всі були живі — ніхто не вмирає. Так що? З худобин навіть жодна не витрачалася. А інший мужик слил бессчастним, ні у чому не було йому

Удачі, тому що за всяку справу примался

Ішли якось ведмідь із вовком повз синичкиного гнізда. Вовк показав ведмедеві на нього й говорить:

- Е геть, який у синиці палац!

А ведмідь відповідає:

- Так який же це палац, так, халупа якась!

Почува це синиця, пристрасть