У сім'ї А Саня було тільки дві людини: він сам так дружина. З ранку до ночі працювало подружжя у поле, а жили дуже бідно. Сьогодні думали, як би прожити завтрашній день; а назавтра журилися, що післязавтра їсти буде нема чого. Та проходило їхнє життя без єдиного радісного дня. Якось перед Новим роком зайшов А Сань до багатого сусіда й бачить, що сім'я його готується до свята: солодкі коржі печуть, соєвий сир готують, м'ясо жарять. Смутно стало А Саню. Згадав він, що у нього будинку навіть жмені бобів немає. Сумний, повернувся він до себе й говорить дружині:
- Сусіди готовлять багате частування до Нового року, а у нас і соєвого сиру не із чого зробити. А як бути з жертвоприносинами предкам?
- Так! Адже якщо предків не почастувати, погано їм буде на небі. Треба щось придумати, - відповідає дружина. Стали вони думати, і раптом дружина говорить:
- Я знаю, що потрібно робити. Зможеш ти прикинутися мертвим? Якщо зможеш, то буде й у нас частування до свята.
- Не розумію, - здивувався А Сань, - навіщо це мені причинятися мертвим?
- Добре, - відповідає дружина, - потім зрозумієш. А зараз слухай, що тобі треба робити. Завтра ледве світло ляж у порога й зроби вигляд, що ти вмер. Я покличу ченця, він, звичайно, прийде. А там побачиш, як я його спритно проведу. Нічого не зрозумів А Сань, але Усе-таки розв'язав послухатися дружину.
А ченцеві, виявляється, уже давно сподобалася дружина А Саня, і він з нетерпінням чекав, коли А Сань умре.
На інший день А Сань зробив усі, як веліла йому дружина: ліг у дверей, накрився ковдрою, а поруч поклав бамбуковий ціпок - ну прямо теперішній мрець. Скоро прийшов чернець. Приніс він із собою багато свинини, соєвого сиру, провина, а під пахвою тримав священну книгу. Він зібрався почитати над А Санем, що відправляються у загробний мир, а потім улаштувати поминки. Дружина А Саня плакала, жалібно голосила:
- Ах, мій бідний чоловік, на кого ти мене покинув? Невже ніколи більше не повернешся? Ох, я бідна! Хто мене пошкодує, хто мене приголубить?! Почув чернець її слова й розв'язав, що усе це говориться не без наміру. Розкрив він книгу й став читати:
- Амитофо, Амитофо, хто її пошкодує? Я її пошкодую! Амитофо, Амитофо, хто її приголубить? Я її приголублю!
А сам через книгу підморгує дружині А Саня. Та продовжує:
- ПРО, дорогою мій чоловік, повернися й побий цього дурного нечестивого ченця! Як почув це А Сань, скинув ковдру, схопив ціпок і ну лупити ченця! Той ледве ноги відніс.
А усе частування залишилося А Саню і його дружині, і вони весело зустріли Новий рік.