Говорив пан із солдатом, став солдатів хвалити свою шинель:

- Коли мені потрібно спати, постелю я шинель, і у головах покладу шинель, і покриюся шинеллю.

Став пан просити солдата продати йому шинель. Ось вони за двадцять п'ять рублів сторгувалися. Прийшов пан додому й говорить дружині:

- Яку я річ-те купив! Тепер не потрібно мені

У одному аулі жив-був хлопчик. Кликали його Джабаги. Не було у нього ні батька, ні матері. Ніхто не знав, звідки прийшов Джабаги у аул. Усе любили його за добру вдачу й швидкий розум і допомагали чому могли. Хто дасть йому шматок чурека, хто льолю. А як підріс

У одному невеликому сільці жив бідний селянин. Та були у нього кішка так собака, яких він дуже любив. Так жили вони дружно й щасливо багато років

Підряд.

Але ось одного разу кішка й собака зачули якесь неясне занепокоєння. Зрозуміли вони, що їх безтурботному щастю скоро прийде кінець. А причиною цього

У одному селі жив мужик. У мужика було сім синів. Сини захотіли ділитися. Батько бачить, що сини вже ділитися хочут, він і каже синам: «Можна ділитися, хлопці, але тільки будете жити роздільно, так у вас сили не буде». Та вони кажуть батькові: « Як сили не буде? Яка була, така й буде!» Батько ним відповідає: « Ні, сини, такої сили не буде у вас! Ось ми живемо

Якось увечері, тільки-но сеттияр сів підраховувати денний виторг, до нього зайшов приятель і став весело бовтати про той про сем. Раптово світабоник згас. Хазяїн злякався, як би його гість потемки не стяг гроші.

- Друг! - викликнув він. - Ти повинен мені заприсягтися

Був на світі цар, у нього була улюблена дочка Ганна-Царівна, на віці, краси неописаної, і сиділа вона у білокамінних палатах, у високих теремах за дванадцятьма дверима; і у кожних дверей стояла на варті стража велика, нікого крім царя так придворних нянюшек-матінок до неї не пускала. Не токмо людей, муха туди не пролетить.

Трапилося у якийсь час стояти

Давним-давно, у сорока курухах від Кандагара, у прекрасному палаці Калабис жив-був великий цар Аслам-Хан із племені Барецай. З роками старів могутній Аслам-Хан і засмучувався, що немає у нього сина, спадкоємця престолу. Але усе у цьому світі у руках божих! Якось надвечір

На краю села жила особняком сім'я — мати й п'ятеро синів. Батько вмер, коли діти були зовсім маленькими, і матері довелося їх виховувати самої. Протягом довгих років вона трудилася днями й ночами для того, щоб прокормити своїх синів. А тепер, коли вони вже були досить дорослими, мати почала подумувати про те, що пора б їм одружитися й звістки самостійне життя. Але оскільки у неї не вистачало

Була на світі, а може, і ні, дуже бідна вдова, і був у неї маленький хлопчик. Хоч і працювала вона цілісінький день, злидарювала-кормила

Сина гірким сирітським хлібом, напувала солоними сльозами.

Підріс хлопчик і говорить матері:

- Досить тобі однієї томитися, піду у батраки!

- Добре, синок, іди, так тільки не забувай мене!

- Буде час - відвідаю,

Один кабокло поселився із дружиною на березі озера у глинобитній хатині, критою соломою. Життя сім'ї було щасливому, без особливих турбот і тривог; щедра природа, що оточувала їх, давала усе необхідне. Залишалося тільки побрати те, що пропонувалося.

Чоловік