У місті Шаргороде жили два парубки, обом ще не здійснилося шістнадцяти років. Вони були друзями, разом сиділи у біс-медреше й вивчали Тору. Одного разу той, який був старше, занедужав, похворів недовго й умер. Велике було горі молодшого, але поступово він став забувати свого друга. Пройшли роки, і Нахман, так кликали молодшого, задумав одружитися. Незабаром він обручився

Зібралися птахи із усіх кінців і розв'язали:

- Давайте виберемо царя, щоб він був найдужчим, самим розумним і самим довговічним серед нас.

Отут Галка пройшлася важливо й говорить:

- Я думаю, треба нам пануючи такого, щоб у нього хвіст був довгий і щоб шарф був на шиї. Засміялися птахи:

- Уж не тебе

Колись давним-давно жили у глухому сільці чоловік і дружина. Працювали вони з раннього ранку до пізньої ночі у поле, від своїх рук годувалися й одягалися, і не було у них ні потреби, ні часу їздити у місто. За скромну й тиху вдачу сусіди прозвали їх Маун Швачок Йоу й Ме Швачок Йоу.

Усі жителі

У дворі одного монастиря росло велике дерево. Плоди на дереві дозріли й почали вже підгнивати, але настоятель монастиря нікому не дозволяв зривати їх. Він був дуже жадібним і опікувався тільки про себе.

Тоді двоє селян розв'язали обдурити жадібного ченця. Один з них прийшов до настоятеля й попросив дозволу зірвати кілька плодів.

- Ні, - грубо відповів чернець, - плоди потрібні

Зі слів колишнього розбійника багато розповідають, що одного разу, коли Бешт був ще таємним праведником, він піднявся на одну з гір і у глибокій замисленості став расхаживать по її вершині. А на вершині протилежної гори стояли розбійники. Бачать розбійники: Бешт

Було це або не було, але говорять, що у одному саду на апельсиновому дереві ворона звила собі гніздо. Вона розв'язала знести яйця, вивести пташенят, виростити їх і навчити літати.

Ворона знесла п'ять або шість яєць, двадцять один день зігрівала їхнім теплом свого тіла - і ось з яєць вилупилися пташенята. Тепер у ворони додалося турбот: щодня літала вона те туди,

Одного разу чоловік і дружина посперечалися про те, хто підступніше (або винахідливіше), чоловік або жінка. Чоловік говорив, що чоловік підступніше; дружина - що жінка. Не переконавши один одного цього разу, вони розійшлися. Раз приходить чоловік додому й приносить дружині живу рибу, говорячи, що він відрив

Пасся на пасовище Осів, а поблизу копошилися кури й півень. Проходив повз Лев. Побачив Осла й приготувався напасти на нього. Але у цю саму мить закричав півень. Та хоча Лев - цар лісу й ніхто зі звірів йому не страшний, злякався він і втік: ніколи раніше не доводило йому чути, як кричить півень. А дурний Осел розв'язав, що Лев його

Буйвіл довго бродив у лісовій хащі, ходив по полях і лугам і нарешті зустрівся з Канчилем (Канчабо - карликова лань). Розповівши йому усе від початку й до кінця, Буйвіл додав: - Розлютившись, я показав Тигру, на що я здатний. Я так зрив рогами пагорб, що грудки землі розлетілися у різні сторони! Усе дерева навколо я вивернув з коренем і розкидав - нехай знає Тигр, що я не боюся

У давні-давні часи просторі ліси Химаван-Та розділялися на західну й східну частині невеликим озером. А у озері тому жила мудра-премудра Жаба.

Повновладним правителем східного Химаванта був грізний, але слушний Лев. Ніколи не переступав він границі сусідніх володінь і того ж вимагав від своїх підданих.