Було три сестри, молодша — дурочка. Улітку збирали вони у лісі ягоди; старша сестра заблудилася, ішла, ішла й прийшла до хатки на курячій лапці. Увійшла у хатку й стала сестер закликати: «Хто у лісі, хто у борі, прийди до мене ночувати!» — «Я у лісу, я у борі, прийду до тебе ночувати, — відповідав величезний ведмідь,

Сеттияр виростив гарного папугу й навчив його на всі питання відповідати однієї й тою же фразою: "Яке може бути сумнів?" Пройшло зовсім небагато часу, бідолаха сеттияр розорився, залишилася у нього сама малість - усього сто вараха. Але цей хитрун

Жив у одному аулі відомий алим, який заприсягся обдурити Насреддина. Прийшов алим до Насреддину, а той у цей час сидів на призьбі свого будинку.

- Садам алейкум, хазяїн!

- Ваалейкум ассалам, гість. Із чим подарував до мене?

- Так ось, чув я, що ніхто не зміг обдурити тебе. Прагну спробувати, думаю, що мені це вдасться

У якесь королівство, де правил щедрий і розумний король, приїхали артисти. Король радо зустрів гості й навіть улаштував у їхню честь свято. А з оповідань хазяїна трупи король довідався, що серед артистів є дуже митецький різьбяр по дереву, який бажає змагатися у майстерності з бірманським народним умільцем. Але при цьому він ставить таку умову: той, хто зазнає поразки, повинен заплатити

Жив-Був одна людина. Пішов він по світлі щастя шукати й забрів у ліс. Вибрав місце, побудував хатину й поставив неподалік сільце, а до сільця приладив рушниці: якщо яка дичина потрапить, рушниця вистрілить, сповістить. Та пішов спати.

Тільки заснув - ба-бах!

Жив-Був бідний єврей - сільський корчмар. Дітей у нього було багато, малий мала менше, а заробітки до того погані, що доводилося йому із сімейством голодувати. Одного разу говорить йому поміщик, у чиїй корчмі він шинкарствовал: - А що, люб'язний, бажав би ти бути багатим? - Ще б, - відповідає корчмар, - здолала мене нестаток, сил немає дивитися, як голодують дружина й дітлах! - Добре,

Настала весна. Земля покрилася зеленню й квітами, дерева одяглися ніжним листям, і у кожній звіриній сім'ї народилося потомство.

Прийшов одного разу Шакал до Зайчихи зі звиті Леву й повела така розмова: - У всіх твоїх одноплемінниць уже є зайчатки. Щасливі матусі водять дитинок при місячному світлі покувиркаться у траві, поскубати тимьян

У деякому царстві, у деякій державі жив іменитий купець; у нього був син Іван. Навантажив купець свої кораблі, будинок і крамниці наказав дружині так синові й відправився у далекий шлях. Їде він морями місяць, і два, і три, пристає у землі чужестранние, закуповує товари заморські, а свої за гарною ціною продає. Тим часом над Іваном купецьким

У одному селі жили чоловік і дружина. Була у них єдина дочка. Уже так вони любили її й плекали, порошини з неї здували, що сусіди прозвали її "матусина дочка". Мати й батько працювали не покладаючи рук з ранку до вечора, а їх дочка нічого не робила. Ранком вона

Побачила раз прагнуча ворона глечик, підлетіла до нього й бачить, що води у ньому мало, майже на дні. "Горлечко у глечика вузьке, - подумала ворона, - не вдасться напитися". Думала, думала ворона, що їй робити, і придумала. Розв'язала вона набрати камінчики й накидати у глечик. Так і зробила.