Трапилася якось на Окінаві більше лихо: налетів страшний тайфун, а за ним велика посуха прийшла. Нічого на поле не вродилося. Щодня смерть за людьми приходити стала.

Жив у ті часи на острові один старий. Дуже старим він був. Важко було старому чуже горе

Одного разу жила-була мавпа. Якось раз стала вона мести підлога у себе будинку й знайшла монетку. Обрадувалася мавпа, кинулася із усіх ніг у крамницю й накупила собі цукерок. Потім забралася високо на дерево й прийнялася ласувати.

Але по своєму звичаю, сидіти спокійно вона не могла - усе вертілася у різні сторони й гримаси будувала, ну й упустила один цукерок у дупло. Вона спритно

Жили-Минулого старий з бабою так їх дочка.

Ось дочка пішла пасти кіз. Пасла по горах, по долах, по зелених лугах, увечері пригнала їх додому. Старий вийшов на ґанок і запитує:

- Ви, кізки, ви, матінки,

Ви чи ситі, ви чи п'яні?

Відповідають йому кози:

- Ми й ситі, ми й п'яні,

Ми по гірочках ходили,

Травушку

У одного старого й баби був один син вуж на віці; чому вчити сина — батько не знає, і здумав його віддати одному майстрові у працівники всяки речі робити. Поїхав у місто, зробив умову з майстром, щоб синові вчитися у нього три роки, а додому побувати у три роки тільки один раз. Відвіз сина. Ось хлопець

Жив коли те дуже спритна, сабона людина й гарна мисливець. Кликали його Умесне.

Була у нього дружина, по імені Анчак. Дуже гарна, біла як сніг. Цілими днями вона працювала. Те вишивала, то шкіри виробляла, то за ягодами й горіхами ходила.

Одного разу почула вона шум угорі. Подивилася на димовий отвір і бачить: сидить на одній з жердин

Жив-Був купець; у нього був син. Ось одного разу посилає він сина у нижні міста товари закуповувати й на прощання карає: «Дивися ж, синок, будь розумний так рассудлив, з рудим так із червоним не зв'язуйся!» Поїхав купецький син у шлях-дорогу-дорогу. День-те був морозний; ось він промерз і заїхав у шинок обігрітися; входить — за стойкою сидить рудий целовальник. « Налий-но мені, - говорить йому

Прийшов одного разу ксьондз до коваля із замовленням. Коваль миттю горн роздув, молотом помахав і кинув гарячу залозку додолу. Ксьондз розплатився, додому зібрався й схопив голою рукою залозку. Вона вже стемніла, але була ще гаряча. Ожегся ксьондз, заохав. А коваль говорить:

- Як же так, ваше преподобіє! Учена людина, а у таких справах не розумієте.

Покликав

Киира знайшли у ріці. Та знайшов його Иул.

Иул зі своїм племенем полював на березі. Раптом з неба у ріку впали більший гарбуз, спис і звіриний шкіра. Гарбуз був дуже більший, більше людину. Иул сказав своїм людям:

- Принесіть мені гарбуз.

Але усе злякалися, тому що гарбуз був дуже вуж більша. Один Иул не злякався.

Жили якось по сусідству два брати. Один багатий, інший бідний. Ось заходить увечері до багатого сивий дідок і проситься на нічліг. Багатий говорить:

- Так бач ти, нікуди мені тебе покласти. Ступай до сусіда.

Приходить дідок до бідняка й проситься переночувати.

- Так зроби милість, — відповідає бідняк. - Вибачай, откушай з нами що бог дав.

Поїв дідок і влігся,

Жив-Був вождь, ім'я його було Бабузе; і праг він йти до дівчини.- Його батько вос- претил йому; сказав він: не ходи до тієї дівчини, тому що хто йде, той не вертається. - Але вождь Бабузе сказав: я прагну йти туди. - Тоді його батько погодився, дав йому багато