У Мессіні, на самому березі блакитного Мессинского протоки, стояла хатина. Жила у ній удова рибалки з єдиним сином, якого кликали Кола. Коли маленький Кола з'явився на світло, його вітав шум моря. Коли він уперше засміявся, він засміявся сонячним зайчикам, що стрибали на хвилях.

Ледь

Бігла куди те мишка. чи Довго, чи коротко бігла, зустріла олешка. Мишка запитала:

- Друг олешек, куди й звідки йдеш?

При таких словах олешек підняв голову й говорить:

- Хіба не бачиш? За чотирма ногами своїми я ганяюся.

Тоді

У одного мужика-удівця від покійної дружини залишилася дочка. Одружився він у другий раз на вдові, у якої теж дочка була. Мачуха сабоно кривдила пасербицю, прагла її зі світла зжити, щоб усе добро дісталося її Ягусе. Тільки про той і думала, як би пасербицю перевести.

А була у тому селі млин, на якому ночами чорти

Старий саджав горіхове дерево. Перехожий запитав:

- Скільки тобі років?

- Вісімдесят мені.

- А через скільки років можна буде їсти плоди з дерева,

Яке ти саджаєш?

- Через сорок років, - відповів старий.

- Так невже

Давно це було, дуже давно. У ті часи селяни святкували початок жнив. Одягалися у усі краще й виходили у поле із серпами, але у перший день люди більше веселилися, чим працювали.

У одному селищі жили три брати, бідні-пребідні. Навіть у свято жнив їм нема чого було побрати із собою поїсти-попити, крім шматка черствого хліба так глечика води

Джон Рид був купцем і судновласником. Навантаживши свій великий шлюп товаром, він ішов по морю у будь-яку погоду від берегів північної Шотландії у Голландію й назад.

Справи його квітнули, він швидко розбагатів і почував би себе зовсім щасливим, якби…

Якби не нещасна любов.

Він закохався у красуню Еллен Стюарт, але боявся їй у цьому зізнатися.

Колись у селі Пинцзивей жила стара жінка зі своїм сином по імені Паньвань. У них не було ні клаптика своєї землі, і старої матері доводилося збирати у горах хмиз для продажів, а синові - пасти чужа худоба. Паньвань був дуже рухливим і спритним юнаком. Він любив бігати

Жив-Був Іван російський богатир. Пішов раз на полювання. Ходив-Ходив, прийшла ніч — заблудився. Ночувати треба. Побачив вогник, коштує хатинка. «Хатинка, хатинка, устань по-старому, як мати поставила!» Хатинка стала до лісу задом, до нього передом. Зайшов Іван російський богатир у цю хатинку. У тій хатинці сидить князь Ведмідь на грубному

Жили-Минулого чоловік із дружиною. Змолоду вони жили всім на чудо, а на старість — немов їх хто підмінив. Тільки спустить ранком старий ноги із грубки, як вуж і пішла проміж ним і бабою лайка. Він бабі слово, а вона йому два, він їй два, а вона йому п'ять, він п'ять, а вона десять. Та такий вихорь зав'ється

Жили на світі, а може, і ні, три брати. Старші були простаки, а молодший метикований. Батько залишив їм багато золота й усякого добра. Перед смертю він покарав синам ніколи не мати справи із плішивими людьми, нічого у них не купувати. Ішов час. Брати жили добре, усього