За давніх часів жив на Півночі одна людина, яка керувала церковними землями. Доходи у нього були непогані, і грошика він любив, так що люди точно знали, що їх у нього скопилося чимало. Хоча сам управитель славився скнарістю, дружина його була жінка добра й привітна, але тільки на чоловіка вона не мала ніякого впливу.

Одного разу взимку управитель занедужав

За давніх часів жив у одному великому аулі добра й роботяща людина, і була у нього дружина, така зла й сварлива, що другий такий не знайти, хоч усі аули три рази обійди. З усіма вона сперечається, з усіма вона свариться, до всіх вона чіпляється, усе навпаки робить, увесь аул пересварила. А бідному

Одного разу Куйкинняку на морський берег пішов. Побачив акибу (нерпу).

- Що, акиба, ти тут робиш?

- Спати збираюся.

- Що скажу тобі, чи послухаєш?

- Ні до чого мені. Спати прагну. Тоді запік Куйкинняку:

- Акиба, знеси меняв місця, багаті жиром, До жінок морського народу.

Посадила

Зустрілися одного разу пташка й лиса, поговорили один з одним, подумали й розв'язали засіяти пшеницею невелике поле.

- Ти, - говорить лисиця, - дістань насінь, а я буду сіяти. Пташка погодилася, злітала на один селянський двір, злітала на іншій, побродила навколо комор і набрала насінь.

- Тепер ступай на поле

Колись жили брат і сестра. Рано вони втратили батька з матір'ю. Дуже важко їм довелося. Ходили вони по дворах, збирали недоїдки, тем і годувалися. Як не було важке їхнє життя, брат виріс сабоним, а сестра перетворилася у гарну дівчину.

Коли братові здійснилося сім років,

Жив-Був Марко Багатий. Так прозивався він тому, що у нього було незліченне багатство. Та Марко тем досить величався й був не померно гордий своїм прізвиськом. У сні й наяву йому марилося тільки його багатство.

Одного разу, коштуючи у церкві, Марко сказав своєму сусідові: «Що це, сусід! Як ні багатий

Розповім вам одну історію. Хоч я й не майстер розповідати, зате ви майстри слухати.

Жив-Був одна людина, і вмів він чаклувати. Та була інша людина, яку пристрасть як любив відіграти у карти. Ось одного разу зустрілися ці двоє й сіли відіграти. Та той, що був чаклун - його кликали

Один вермонтец переганяв кленовий сік на цукор і, коли справа була зроблена, повернув хазяїнові його казан. Хазяїн подав на вермонтца скаргу, що той зіпсував його казан.

Захищаючись у суді, вермонтец привів три доводи:

- По-перше, я повернув казан зовсім цілим і непошкодженим.

Жила-Була жаба. Вона жила у маленького круглого озера. Ось одного разу вийшла зі свого будинку й приг-скік по берегу, приг-приг - у ліс заглянула, скік-скік - дорогу додому втратила.

Метнулася туди, кинулася сюди й потрапила на мурашину стежку.

Мурахи десятками підхопилися їй на спину, сотнями вцепились

Одного разу прийшов у село людей, що назвався чарівником. Поселився він у будинку старости.

Увечері, коли сім'я старости зібралася за чаєм, чарівник повів таке мовлення:

- Є у мене чарівний рушник. Якщо зав'язати їм ока, то можна побачити усе, що завгодно,