Жив-Був бідний мужик. Працював, на дорозі щебені бив. Що виробить, то й проп'є: усіх, як є, напоїть вином, тому що був доброї душі. Одного разу йде він у шинок — коштує дідок у шинку. Він говорить йому: «Підемо, дідусь, вип'ємо!» — « Ні, - говорить, - іди пий один». Ну, однак ж, він не відступився, повів. Та напоїв його, почастував. А був те Микола-Чудотворець.
Вийшли із шинку, а Микола-Чудотворець пішов до Ісуса Христу. «Ось, - говорить, - я бачив на дорозі дідка — трудиться він, трудиться, а всі, - говорить, - у шинку пропиває, а видне, він доброї душі-те — усіх пригощає, нікому не жалує. чи Не можна йому багатства дати».- «Я, - говорить Ісус Христос, - не можу цього зробити; мабуть до самого господу, так дивися — чи вірно сподіваєшся на нього, чи доброї він душі-те ще?»
Прийшов Микола-Догідник до самого господу. Розповів і йому усе, що бачив, і просив йому багатства, мов — простий він душі й того коштує. Господь йому сказав: «Багатство швидке можна дати, так чи всі буде він доброї душі, сподіваєшся чи на нього? чи Будеш відповідати за нього?» — «Так уже буду!» — «Ну, добре, тільки дивися!»
Після того пішов мужик на роботу, став бити щебені, розколов один камінь і бачить, що у ньому усе золото. Забрал золото додому. З того розбагатів, став торгувати. Стали до нього ходити злиденні, так вуж він зазнався, не став їх наділяти. Стали злиденні про той молитися богу: «Ой, господи, гли- до який багатій, а милостину не подає».
Донеслися їхні молитви богу. Покликав він Миколу-Чудотворця. «Ось, - говорить, - я слухав, що він жебраків не почитає».- « Перегоди - До, я сам, господи, сходжу, може бути, ще й брешуть».
Зробився жебраком і пішов до мужика. Слуги доклали йому, що прийшов жебрак. « Є, - говори», - багато їхнього брата, шляються!» Він прийшов на інший день — вуж сказав слугам: «Мені, - говорить, - потрібно його самого побачити». Слуги йому доклали: «Боляче потрібно, - говорить, - ще стану до кожного ходити!» Ще велів іти прогнати. Втретє прийшов Микола-Догідник, ще став просити слуг. «Хоч, - говорить, - два слова йому сказати». Той Усе-таки вийшов. Став у нього Микола-Догідник просити милостині. Тепер уже йому сам особисто сказав: «Убирайся!»
Отут відвертав він до господу. «Вибач, - говорить,.- господи, вірно, що забув він тебе, перестав жебраків наділяти. чи Не можна багатство-те у нього відняти». Просив він, просив добродії, випросив, обіцявся йому господь. «Тільки, - говорить, - ти молися за його гріхи три роки, умаливай».
Й вірно, поплили якось кораблі багатія із усяким товаром, і настала бура, і всі кораблі розбила, а товари втопили. Та зубожів багатій і став знову щебені бити.
Так уже золото-те йому більше не попадало.