Пабло Неруда А чи не багато назв?

Пабло Неруда
А чи не багато назв?
Перекладач: К. Дрок
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
Понеділок зав’яз у вівторку,
Неділя сплітається з роком:
Хіба ж ото час наріжеш
Твоїми сумними ножицями?
Хіба ж ото назви днів
Не зливаються з морем ночі?
Нікого не кличуть Педро,
Ніхто – ні Марія, ні Роза,
Ми всі із піску і землі,
Всі – тільки дощ в дощі.
Мені казали про Парагваї,
Венесуели і Чилі –

/> Про що вони. Не розумію:
Мені знана шкіра землі,
Але немає у неї прізвища!
Жив я з корінням поряд –
І більше квітів його любив.
Я розмовляв з камінням –
Врочистіше дзвону воно звучало.
Дуже довга була весна,
Що й зими прихопила трохи…
Час понатер мозолі нам:
Рік – мов чотири століття.
Коли ж бо я сплю вночі –
Як то звусь я і як не звусь?
А коли прокидаюсь – хто я,
Коли сон убив моє “я”?
Це і значить, що ми без краю
На берег життя ступаєм,
Ми вічно новонароджені,
І тримаєм даремно ми в роті
Стільки тихих імен,
Назв пустих, непотрібних,
Стільки літер горластих,
Імен, твоїх і моїх,
Стільки чорнильних написів.
Всі речі я скласти б хотів,
Змішать їх і відтворить,
Переплутать і оголить,
Щоб і у світу була
Цілісність океану,
Щастя ясна повнота,
Запах живий, приємний.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Пабло Неруда А чи не багато назв?