Олександр Порфирійович Бородін
Бородін – неповторно своєрідний композитор. Він виявив себе і як великий учений, суспільний діяч. У музиці Бородін багато в чому продовжував традиції Глинки. Чудово характеризують вигляд композитора слова В. В. Стасова: ‘Талант Бородіна дорівнює могутній і разючий як у симфонії, так і в опері й у романсі. Головні якості його – велетнева сила й ширина, колосальний розмах, стрімкість і поривчастість, з’єднані з дивною пристрасністю, ніжністю й красою”.
У своїй музиці Бородін втілив велич і міць російського народу, героїчні риси
Олександр Порфирійович Бородін народився 31 жовтня 1833 року в Петербурзі.
Мати майбутнього композитора була аматоркою музики: співала російські пісні й романси, грала на гітарі. Вона помітила музичні здібності хлопчика. У вісім років він починає брати уроки гри спершу на флейті, а потім і на фортепіано. У дев’ять років Сашко склав свою першу музичну п’єсу – польку “Элен”, у тринадцять років – невеликий концерт для флейти
Крім музики Бородін з дитячого років захоплювався хімією й природознавством. Його товаришем був музично обдарований Миша Щиглев, батько якого викладав математикові в Олександрівськом ліцеї. Хлопчики разом училися музиці, грали в чотири руки, відвідували симфонічні концерти
В 1850 році Бородін надійшов у Медико-хірургічну академію. Займався він із запопадливістю й самовідданістю. Тепер для музики залишалося менше часу, але при нагоді Бородін завжди намагався пограти в ансамблі, слухав із приятелями – такими ж аматорами музики – романси Аляб’єва, Варламова, Гурилева й Вильбоа й сам намагався складати романси, схожі на них. Складав він і камерні ансамблі. Його струнне тріо на тему російської міський песнироманса “Чим тебе я засмутила” дуже подобалося друзям. Уже тоді юнак на все життя перейнявся глибокою любов’ю до Глинки. Оперу “Іван Сусанін” знав напам’ять. Займаючись на четвертому курсі академії, Бородін одночасно вивчав гармонію й поліфонію
По закінченні Медико-хірургічної академії Бородін якийсь час служив у госпіталі. В 1858 році він захистив дисертацію й одержав звання доктора наук. Як подає більші надії молодого вченого, його на три роки направили в наукове відрядження за кордон. В 1859 році Бородін прибув у Німеччину в стародавнє університетське місто Гейдельберг, один з тодішніх наукових центрів Європи. Там перебували й інші молоді росіяни вчені: Сєченов, Юнзі, Боткін і Менделєєв. Всіх їх поєднували дружба, захопленість наукою й любов до музики. Вчасно закінчення відрядження Бородін було вже автором багатьох друкованих наукових праць. У Гейдельберзі Бородін познайомився з талановитою російською піаністкою Катериною Сергіївною Протопоповой. Своєю одухотвореною грою вона зуміла розбудити в Бородіні гарячу любов до Шопену, Шуману, Аркушу, що він проніс через все своє життя. Згодом Катерина Сергіївна стала дружиною Бородіна
В 1862 році Бородін повернувся в Петербург і став професором на кафедрі хімії в Медико-хірургічній академії. У тому ж році відбулася інша важлива подія: він познайомився з Балакірєвим, зблизився з ним і став членом балакиревского кружка. За порадою старшого друга Бородін почав писати симфонію. Над нею він проробив біля семи років. Перша симфонія з більшим успіхом була виконана 16 січня 1869 року в концерті Російського музичного суспільства під керуванням Балакірєва. Це поклало початок визнанню Бородіна як композитора. Тоді ж з’явилися його пісні-казки “Спляча князівна” і “Морська царівна”, могутня “Пісня темного лісу”, драматична Балада “Море”, а також ліричні романси “Отрутою повні мої пісні” (на слова Гейне), “Фальшива нота”.
В 1869 році була задумана нова симфонія героїчного характеру (закінчена в 1876 році). Друзі композитора називали її “слов’янської героїчної’, “левиної”, “богатирської”. У тому ж році почалася робота й над оперою “Князь Ігор”, що тривав багато літ
Наприкінці 70х и в 80е роки Музика Бородіна поступово одержує визнання на батьківщині й за кордоном. В 1877 році він познайомився зі знаменитим угорським композитором і піаністом Ференцем Аркушем. З ініціативи Аркуша перша симфонія Бородіна була виконана на музичному фестивалі в Баден-Бадені. Успіх був величезним
Зимою 1879 року в одному з камерних концертів Російського музичного суспільства виконувався новий добуток – струнний квартет Бородіна. Усе залучало в цій чарівній “бесіді” чотирьох інструментів: плавність і широта розвитку музичної думки, дивна пластичність і наспівність мелодії. Пройшло не набагато більше двох років, і от 26 січня 1882 року в одному з московських концертів Російського музичного суспільства пролунав уже другий бородінський квартет у характері зосередженого ліричного роздуму. Особливо сподобалася слухачам повільна третя частина – “Ноктюрн” – перлина російської пісенної лірики. Восени того ж року другий квартет успішно виконувався в Петербурзі. Уже тоді аматори камерної ансамблевої музики зрозуміли, що разом з ансамблями Чайковського струнні квартети Бородіна з’явилися коштовним внеском у скарбницю інструментальної музики
В 80е роки Бородін складає кілька яскравих романсів і пісень: “Для берегів вітчизни дальной” на вірші Пушкіна, характерні іронічні, картинки “У люди^-те в будинку” на слова Некрасова й “Пиха” на слова А. Толстого, поетичну “Арабську мелодію”. Творчою удачею виявилися також програмна симфонічна картина “У Середній Азії” і “Маленька сюїта” для фортепіано. Інтенсивно йшла робота над третьою симфонією, окремі частини якої програвалися композитором у дружньому колі. Тривала й робота над оперою. Незадовго до смерті Бородін створив увертюру, арію Ігоря, хор селян. Але все-таки Твір опери посувалося повільно. Композитор був перевантажений науковою й суспільною роботою. Музичній творчості заважала невпорядкованість побуту, важкі хвороби дружини
В 80е роки твору Бородіна все частіше й частіше виконуються на батьківщині й за рубежем. Його симфонії й квартети завойовують світову славу й стають популярні в Європі й Америці. Виконання музики Бородіна в 1886 році в Антверпені носило характер тріумфу
Ранок неділі 15 лютого 1887 року було присвячено твору грандіозного “богатирського” фіналу третьої симфонії, а ввечері того ж дня Бородін раптово помер від серцевого приступу. Третя симфонія залишилася незаписаною й фактично була загублена для російської музики. Тому що Глазунов, що запам’ятав напам’ять загальний план симфонії, відновив по збережених накиданнях тільки дві її першої частини
Не встиг завершити Бородін і оперу “Князь Ігор”. Її закінчили Глазунов і Римськ-Корсаків. По пам’яті Глазунов відновив увертюру, що не раз чув у виконанні автора. Він же по ескізах Бородіна написав весь третій акт. Римськ-Корсаків заново оркестрував оперу й багато чого відредагував у ній. Прем’єра опери відбулася в 1890 році на сцені Маріїнського театру в Петербурзі. Оперу зустріли дуже тепло. У Москві вона вперше була поставлена в 1898 році й незабаром стала одним з улюблених репертуарних добутків
(2 votes, average: 5.00 out of 5)