Образ Прометея в однойменній поемі Андрія Малишка
Багато митців різних епох та народів зверталося до образу Прометея, який неухильно виконує своє призначення не заради слави, а заради щастя людей, і стає символом мужності, героїзму і нескореності. Образ Прометея надихнув і відомого українського митця Андрія Малишка на створення хвилюючої поеми, в якій він розказав про героїчну долю радянського солдата, про самопожертву селян, які намагалися його врятувати.
Задум її виник у поетовій уяві саме в розпал війни, у 1943 році. Коли наші війська вели бої за Київ, Малишку розповіли про солдата-розвідника
Довго фашисти допитували селян, погрожуючи смертю, але ніхто не видав розвідника. Тоді боєць сам, аби врятувати людей від загибелі, зізнався, хто він. Фашисти спалили його, прив’язавши до дуба, а дітей, старих та жінок погнали в неволю. До глибини душі схвилював поета цей випадок. Цей розвідник здавався людиною надзвичайної прометеївської сили.
Після запеклого бою, який був напередодні, селянський хлопчик знайшов молодого солдата, тяжко пораненого,
Поема закінчується трагічно – фашисти знаходять солдата. На майдані, під жорстокими погрозами німецьких нелюдів жоден з селян не відкрив таємниці цього юнака. Але він розумів, що більше чекати нема часу, що фашистські кати не пробачать людям непокори. Тому вигукнув: “Стріляй! Розвідник я, солдат!” Жахлива страта розвідника приголомшила селян, і ще довго, мов луна, будуть звучати в їхній пам’яті останні слова, що заповів їм він:
Дивіться, люди, по мені
Устануть інші в пломені.
Ставайте й ви в трудні походи,
Не вип’ють прокляті заброди
Живущу кров мою.
У цих словах нема відчаю, нема тіні розпачу. Він вірить, що справа, за яку віддає своє молоде життя, безперечно, переможе.
Андрій Малишко підкреслює, що його герой – не тільки хоробрий солдат, а й гуманна людина, ніжний син, вірний товариш. Він сповнений великої жадоби до життя, сором’язливий, простий, лагідний, саме такий, яким міг бути безкорисливий полум’яний титан – Прометей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)