“Неосяжний, вічний світ творчості Андрія Малишка”

Поет звеличує рідну мову – “матір життя”. Ця мова допомогла йому створити ліричні поезії, що озиваються піснею до кожної чутливої душі.

Справжній гуманізм, національна гордість, постійна тривога за долю України та її дітей вчуваються в поезії Андрія Малишка. Ця поезія допомагає нам зрозуміти, що народна мудрість, національна злагода і єдність суспільства, відданість Українській державі – ось та основа, котра дасть змогу нам побачити, як “…цвіти зацвітають хороші У твоїм, Україно, зеленім і вічнім саду”.

Неосяжний

світ Малишка, поділений між “мною, тобою і кимось третім”, – це гірка й щаслива, невичерпна й до болю коротка доля особистості, що мить у мить переливається в буття народу. Доля людини й доля України неподільні. Вражаючої любові й ніжності сповнені рядки твору “Стежина”, що звернені до Батьківщини:
“Чому, сказати, й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,

Де обрій землю обніма,

Нема кінця їй в темнім лузі,

Та й повороту теж нема”.

У цьому творі, що виявився останнім, поет розмірковує над людським життям,

згадує рідну стежину, з якої воно починається, якій немає ні кінця, ні повороту, людина смертна, а народ живе вічно. Безсмертя ж самому Андрію Малишку принесли його поезії, в яких поет висловив такі скарби почуттів, буяння краси, тепло любові, що вони не забудуться ніколи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Неосяжний, вічний світ творчості Андрія Малишка”

Categories: Твори на задані теми

Links