Образ оповідача в повісті А. С. Пушкіна “Постріл”
Організація “мнимого” авторства приводить до створення багаторівневого тексту, що дозволяє ширше й глибше охопити дійсність, описати вдачі й життя, долі й устремління героїв.
Безпосереднім оповідачам небайдуже те, про що вони говорять. Случившиеся події могли відбутися з будь-яким близьким ним по соціальному статусі людиною. Імена оповідачів і героїв повести (за винятком Сильвио), а також місце дії не названі, що підкреслює художній розмах повести, що розширюється до меж майже всієї Росії.
Оповідання ведеться від імені офіцера,
У другій частині повести А. С. Пушкін показує оповідача в бідної деревеньке Н*** повіту; він “господарюючи… не переставав тихенько зітхати про колишню… шумного й безтурботного життя…”.
У повісті розповідається про дивні речі, які трапляються в нашім житті. Таким чином, автор розвиває думку про відповідальність людини за свої вчинки.
Повість “Постріл” була задумана А. С. Пушкіним як пародія на жанр романтичної літератури. Його герої із самого початку перебувають у ситуаціях, де є присутнім слово “любов”. Це значить, що простий така ситуація бути не може, а, швидше за все, буде щось трагічне й нерозв’язне. Але Пушкін завжди розвертає сюжет, включає в нього елемент іронії таким чином, що все завершується благополучно. Автор показує реальне життя, з її проблемами. Пушкіна створив незабутні образи героїв – шляхетних і сильних, добрих і жорстоких, серйозних і лукавих, героїв, що живуть у своєму світі, але в той же час міцно ввійшли в наше життя. Вони вчать нас шляхетності й терпінню, самостійності й добру.
Динаміка образів, розвитку дії, простору й часу, напруженості мовлення персонажів визначає романтичний настрой повести