Тема людського достоїнства в повісті А. С. Пушкіна “Постріл”

Бережи честь змолоду. Російське прислів’я Не зрячи говорять, що по добутках А. С. Пушкіна можна вивчати психологію людської душі. Чудовий поет і письменник створив целую галерею образів, кожний з яких зі своїм характером, темпераментом, навіть мовленням. Часто Пушкін поміщає своїх героїв у складні ситуації, коли виникає необхідність боротися, Захищаючи честь і достоїнство. Залежно від того, як вони поведуться, чи виявлять хоробрість, рішучість або боягузтво, непевність, залежить не тільки подальший хід сюжету, але й наше до них відношення

У

повісті “Постріл” А. С. Пушкін піддає подібній до перевірки двох своїх героїв – Сильвио й графа Б. Споконвічно образ Сильвио загадковий і привабливий. Ця людина серйозна, навіть суворий, небагатослівний, не жадібний. Стрілянина з пістолета була улюбленим його захопленням і, постійно вправляючись, він досяг надзвичайної влучності. Здається, що ні крута вдача, ні злу мову не можуть зіпсувати імідж цього “теперішнього чоловіка”.

Не будучи військовим, Сильвио викликав незмінну повагу в офіцерів розквартированого в місті полку, для яких він тримав відкритий стіл. І все-таки дивне поводження цієї людини

в складній ситуації змінило звичне до нього відношення багатьох навколишніх. Відбулося так, що один з нових офіцерів, ще погано знайомий із Сильвио, незаслужено образив його в його ж будинку. Всі присутні очікували відповідного виклику на дуель і, але й відверто шукає з ним сварки

Зрештою, у пориві ревнощів він говорить графу якусь брутальність, за що й одержує ляпас і викликає супротивника на дуель. Як відрізнялися вони друг від друга під час двобою? Зовсім спокійний, що зберігає самовладання й почуття власного достоїнства граф і злісний, нервовий, що зробило досить підле речення Сильвио.

Розлютований байдужим спокоєм супротивника, він не став стріляти, залишивши за собою право пострілу до того моменту, коли життя буде графові дорога більше, ніж зараз. Так трохи лет. чекав Сильвио своєї години, поки не [одержав звістку, що граф жениться на молодій і прекрасній дівчині. І Сильвио вирішив, що прийшов час, коли можна побачити страх смерті в очах свого супротивника

Однак і тут граф виявився на висоті. Звичайно, умирати йому не хотілося, але боявся він лише того, що з мінути на мінуту ввійде його молода дружина й злякається цього страшного двобою. Сильвио ж смалодушничал.

Йому так хотілося пристрахати графа, що він постійно тяг час, дочекавшись, поки в кімнату не вбігла графиня й, довідавшись у чому справа, кинулася до його ніг із благанням. У сум’ятті граф присоромив дружину й гнівно поквапив Сильвио, на що той відповів відмовою стріляти: “…я задоволений: я бачив твоє сум’яття, твою боязкість…” Поводження графа викликає в мене замилування, а Сильвио – відраза, тому що тільки внутрішньо слабка й підла людина може самозатверджуватися, користуючись беззахисністю інших. А останній постріл (куля в кулю) характеризує його ще і як невтримного хвалька

Міркуючи над цією повістю, я зрозуміла, що як би дивним не здавалося поводження людини, потрібно в першу чергу постаратися розібратися в мотивах його дій і лише після цього виносити свої оцінки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема людського достоїнства в повісті А. С. Пушкіна “Постріл”

Categories: Нові твори

Links