Образ Оме приводить пас ще й до іншого питання – до питання про інтелектуального героя. У кращу пору буржуазної літератури вона виводила героїв, які не тільки переживали те, що з ними відбувається, але вміли глибоко міркувати над подіями свого й чужого життя. Так, Гамлет і переживає, і філософськи осмислює те, що тільки переживає Лаерт. Напружене розумове життя героїв перебуває в центрі уваги Стендаля й Бальзака, вони зображують у всій повноті й почуття й світогляд своїх героїв. Коли Флобер зображує пересічних людей, те, природно, вони виявляються
пересічними й у розумовому відношенні: вони просто живуть, не дуже роздумуючи над своїм життям. Навіть якщо письменник сам глибоко інтелектуальний, те, вибравши собі в герої середню звичайну особистість, нормальну людину в розумінні Золя, він тим самим втрачає можливості показати людину високої інтелектуальної культури. Маленька людина виявляється маленьким і по розуму, а тому зображенням його розумового життя нецікаво й займатися
Все це ставиться до більшості персонажів Флобера. Він мало цікавиться вмістом черепної коробки Шарля, Леона, Родольфа, Фредерика й інших, тому що підозрює, що вмісту
там не дуже багато. Але Оме й тут – виключення. Малюючи Оме, Флобер найбільше прагне довести до читача саме його міркування. Сам образ Оме не так важливий, як його напрям думок, перед нами тончайше виписаний світоглядний портрет. Ми знаємо погляди Оме на політику, релігію, педагогіку, театр. Його розум увесь час у роботі, він кожне явище піддає суду розуму, про усім філософствує, і просторікуванням його немає кінця. Але що це за розум і що за філософія! Оме – зла пародія на інтелектуального героя дофлоберовской літератури. Шанувальник енциклопедистів, він сам – лише ходяча кишенькова енциклопедія буржуазного здорового глузду. І надзвичайно характерно, що носієм розуму Флобер зробив самого огидного зі своїх негативних персонажів. Саме у вуста Оме вкладається вихваляння розуму, прогресу й науки: “Слава ж всім великодушним ученим! Слава невтомним розумам, що проводять безсонні ночі над удосконаленням роду людського) або полегшенням його страждань. Слава! Тричі слава! Чи не час тепер викликнути, що прозріють сліпі, почують глухі й підуть безногі? Те саме, що фанатизм ніколи обіцяв одним своїм вибраним, наука нині на ділі дає всім!” Антигуманістична оцінка людського розуму й наукового прогресу у Флобера дуже яскраво виразилася в тім, що Флобер зробив автором такої тиради огидного Оме. І вся лінія Оме – не випадковість у Творчості Флобера. Сентенції Оме передбачають “Лексикон прописних істин”, а наприкінці “Мадам Бовари” повідомляється, що Оме від журналістики перейшов до статистики, що, у свою чергу, штовхнула його до філософії! “Він зайнявся найглибшими питаннями: соціальною проблемою, поширенням моралі в незаможних класах, рибництвом, каучуком, залізницями й прочим”. Це вже зародок задуму “Бувара й Пекюше”, Все це одна лінія розвінчання розуму, того самого розуму, що обожнювався, коли буржуазна Література була на підйомі
(2 votes, average: 4.00 out of 5)