Наш співрозмовник Карамзин
Історична епоха – силове поле протиріч і простір людського вибору, що сама суть її як історичної епохи складається в рухливому розімкненні на Майбутнє ; тіло якась рівна собі субстанція. Життєвою мудрістю, або здоровим глуздом, знанням людей без чого неможливо те мистецтво розуміти сказан і написане, якоїсь є філологія. Зміст гуманітарної думки по-справжньому виявляється тільки при світлі життєвого досвіду – людського досвіду. Об’єктивне існування значеннєвих аспектів літературного слова має місце лише усередині діалогу й не може
Істина лежить в іншій площині. Древній автор і древній текст спілкування з ними є розуміння “поверх бар’єрів” нерозуміння, що припускає ці бар’єри. Минула епоха – епоха життя людства, нашого життя, а не чужий. Бути дорослим – це значить пережити дитинство і юність. Висновок Автор “Історії Держави Російського” – людин астрономічно далекої епохи, чия Мова й переконання вважалися глибокою старовиною вже в 1840-х роках
Карамзин – найвизначніший діяч своєї епохи, реформатор мови, один з батьків російського сентименталізму, історик, публіцист,
Над цим посміювалися вже в 1820-х, від цього намагалися піти в наукову сторону, але саме цього, здається, не вистачає півтора століття через. Справді, Карамзин – історик пропонував одночасно два способи пізнавати минуле; один – наукові, об’єктивний, нові факти, поняття, закономірності; іншої – художній, суб’єктивний. Отже, образ історика – художника належить не тільки до минулого, збіг позиції Карамзина й деяких новітніх концепцій про сутності історичного пізнання – це говорить саме за себе? Така, думаємо, перша риса “злободенності” Карамзинских праць. А, по-друге, ще й ще раз відзначимо той чудовий внесок у російську культуру, який іменується особистістю Карамзина.
Карамзин – високоморальна приваблива особистість, що на багатьох впливала прямим прикладом, дружбою; але на куди більше число – присутністю цієї особистості у віршах, повістях, статтях і особливо в Історії. Карамзин адже був одним із самих внутрішньо вільних людей своєї епохи, а серед друзів, приятелів його безліч прекрасних, кращих людей. Він писав, що думав, малював історичні характери на основі величезного, нового матеріалу; зумів відкрити древню Росію, “Карамзин є наш перший історик і останній літописець”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)