Карамзин Н. М. про князя Андрію Боголюбском

Андрій панував тоді в чотирьох нинішніх Губерніях: Ярославської, Костромський, Владимирської й Московської; почасти, у Новоміський, Тверской, Нижегородськ, Тульської й Калузької; розташовував областию Киевскою; велів Князями Рязанськими, Муромськими, Смоленськими, Кривскими, навіть Волинськими; але Чернігівські й Галицкий залишалися незалежний: Новгород також.

…….еликий Князь, одружений – по звістці новітніх Літописців – на дочці вбитого Боярина Купка, обсипав милостями її братів.

Один з них приличился в якімсь лиходійстві й заслужив страту. Іншої, ім’ям Иоаким, зненавидів Государя й добродійника за цю похвальну дію правосуддя; вселяв друзям своїм, що їм буде згодом така ж доля; що потрібно вмерти або вмертвити Князя, запеклого старостию; що Безпека є закон кожного, а помста посада. Двадцять чоловік вступили в змову. Ніхто з них не був особисто ображений Князем; багато хто користувалися його доверенностию: зять Иоакимов, Вельможа Петро (у якого в будинку збиралися змовники), Ключник Анбал Ясин, чиновник Єфрем Моизович. У глибоку північ (29 червня 1174 р.) вони прийшли до палацу в Боголюбове (нині

селі в 11 верстах від Володимира), підбадьорили себе вином і міцним медом у Князівському льосі, зарізали стражів, вломилися в покрову, у світлиці й кликали Андрія. З ним перебував один з його Отроків. Почувши голос Великого Князя, лиходії відбили двері ложницы або спальні. Андрій дарма шукав меча свого, таємно віднесеного Ключником Анбалом: цей меч належав ніколи Святому Борисові. Два чоловіки кинулися на Государя: сильним ударом він сшиб першого з ніг, і товариші в темряві вмертвили його замість Князя. Андрій довго боровся; уражається мечами й шаблями, говорив нелюдам: “За що проливаєте кров мою? Рука Всевишнього стратить убивць і невдячних!… Нарешті впав на землю. У страху, у замішанні вони схопили тіло свого товариша й поспішали вийти. Андрій у нестямі підхопився, біг за ними, голосно стенаючи. Убивці вернулися; запалили свічу й слідом крові Андрєєвої дійшли в сінях до стовпа сходів, за яким сидів нещасний Князь. Петро відрубав йому праву руку; інші встромили мечі в серце; Андрій встиг сказати: “Господи! У руце Твої віддаю дух мій!”, і помер.

Владимирцы оплакували Андрія, але не думали про покарання лиходійства, і мерзенні вбивці тріумфували.

Одним словом, здавалося, що Держава звільнилася від тирана: Андрій же, ніколи взагалі улюблений, по сказанню Літописців, був не тільки набожний, але й благотворителен; щедрий не тільки для Духовних, але й для бедных, удів і сиріт: слуги його звичайно розвозили по вулицях і темницям мед і брашна стола Князівського. Але в самих докорах, що робляться Літописцями народу легковажному, невдячному, ми знаходимо пояснення на цю чудність: ви не розсудили. (говорять вони сучасникам), що Цар, самий добрих і мудрий, не в силах викорінити зла людського; що де закон, там і багато образ. Следственно, загальне невдоволення походило від худого виконання законів або від несправедливості суддів: настільки потрібно відати Государеві, що він не може бути любимо без строгого, пильного правосуддя; що народ за хижість суддів і чиновників ненавидить Царя, самого добродушного й милосердого! Убивці Андрєєви знали цю ненависть і дерзнули на злодіяння.

Втім, Боголюбский, мужній, тверезий і прозваний за його розум другим Соломоном, був, звичайно, одним з мудрейших Князів Російських у міркуванні Політики, або тої науки, що затверджує могутність державне. Він явно прагнув до рятівного єдиновладдя й міг би скоріше досягти своєї мети, якби жив у Києві, угамував Донських хижаків і оселив спокій у місцях, облагодіяних природою, здавна збагачуваних торговлею й способнейших до цивільного утворення. Пануючи на берегах Дніпра, Андрій тим зручніше підкорив би собі знамениті соседственные Долі: Чернігів, Волынию, Галич; але, осліплений пристрастю до північно-східного краю, вона хотів краще заснувати там нову сильну Державу, ніж відновити могутність древнього на Півдні.

Цит по: Карамзин Н. М. Історія держави Російського. М., 1988. Т.3. Гл.1.С. 221-227.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Карамзин Н. М. про князя Андрію Боголюбском

Categories: Нові твори

Links