Роман Е. И. Замятіна “Ми”

Творчий шлях Євгенія Замятіна виявився досить нелегким. Його роботи не просто не визнавалися в на-ший країні, але строго заборонялися. Видавати роботи доводилося за кордоном. Насамперед це стосується роману “Ми”, опублікованого вперше в Празі. У романі піднімаються найважливіші проблеми чоло-веческой життя. Насамперед це пошук щастя

Ав-Тор пише роман у вигляді своєрідного щоденника. У жан-ре антиутопії написано багато відомих произведе-ний того періоду, Замятін також вдається до допомоги цього жанру. На перший погляд, мир, створений

писа-телем, доконаний. Люди, що живуть у досконально про-думанной обстановці, що намагаються упорядкувати навіть самі дріб’язкові деталі побуту, таким способом з-здавали собі щастя, не просто скороминуще, а постоян-ное, стабільне. Вони спорудили своєрідний хутра-низм, деталями якого самі й були

Машина за-працювала, люди стали й поводитися як машини. Ника-Ких зайвих дій, усе спрямовано на загальне добро. Єдине, чого вони не врахували: машина нічого не чув-ствует, не відчуває, не може не любити, не страждати, не радуватися

Отже, ціль, заради якої про-щественная машина створювалася, ніколи не виконає-ся: поняття

“щастя” і “механізм” несумісні. У романі описується фантастична держава, у якому все розписано по годинниках, відповідно до про-переведеними математичними розрахунками. Кожна людина для “зручності” має замість ім’я особистий помер (Д-503, 0-90). Всі ці знеособлені об’єкти не мають права мріяти, за них і так усі вирішать влади

Особисте життя перебуває під прозорим “ковпаком”, скрізь нагляд і контроль. Єдина Держава відгороджена від іншого миру, у ньому знищені природні потреби, усе, що пов’язане з нормальним життям людини. Тема влади за-нимает у добутку особливе місце. Влада Благоде-Теля абсолютна й беззастережна. Людям здається абсур-дным і смішним вибрати на місце Благодійника когось іншого, крім самого Благодійника

Безпосередній-Але пов’язана з темою влади тема релігії. Благодійник – бог, що зійшов з небес на землю. Але все не може бути настільки одноманітно. Говорять, що й у гарній череді найдеться паршива вівця

Так і в цій Державі найшлася людина, що спробувала удов-летворить свою цікавість. Це привело до повного краху всієї системи. Виявилося, що вона така ж хруп-кая, як картковий будиночок: вийняти одну карту – звалиться все. Ця людина під номером Д-503 стала випробовувати не знане їм колись почуття до 1-330 – почуття привя-занности.

Чутливість як зараза стала распрост-раняться по всій Державі. Ідеальний мир з-рачивается з ніг на голову. Зелена стіна звалилася. Від-Туди “усе ринулося й захлиснуло наш очищений від нижчого миру місто”.

Завершальним етапом дії роману є раз-говір Д-503 із Благодійником, що повідомляє його фор-мулові щастя: “Щира алгебраїчна любов до чоло-століттю – неодмінно нелюдська, і неодмінний при-знак істини – її жорстокість”. Можна сказати, що фантастичний роман Замяти-На насправді відбивав реальну картину радянського суспільства, тільки завуалированно. Розвал чудо-государ-ства, де всі люди є лише винтиками величезно-го механізму, визначає долю всього тоталитариз-ма у світі. Фінал роману став свого роду своеобраз-ным пророкуванням суспільному устрою Росії, і влади це прекрасно розуміли, тому й забороняли роман “Ми” у Радянському Союзі. Замятін передав своєму читачеві почуття тривоги

Його турбували питання, що стосуються волі, щастя. Письменник засуджував тих, хто поняттям “рівність” катував-ся виправдати “зрівнялівку”. Чудовий роман про-звучав як смертний вирок існуючий у той час тоталітарному режиму. Але й до сьогоднішніх днів у світі не припиняє розвиватися диктаторська тенденція

Написане Замятіним застерігає народи від страшних помилок


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Роман Е. И. Замятіна “Ми”

Categories: Нові твори

Links