Маленька людина (переказ)

Ардальон Борисович Передонів, вчитель словесності в місцевій гімназії, постійно відчував себе предметом особливої уваги жінок. Ще б пак! Статський радник (п’ятий клас у табелі про ранги!), Чоловік у соку, по суті, не одружений… Адже Варвара що… Варвару у разі чого можна й побоку. Ось один тільки – без неї, мабуть, місця інспектора не отримаєш. (Директор гімназії не шанує його, учні та їхні батьки вважають грубим і несправедливим.) Княгиня Вовчанська обіцяла Варварі поклопотатися за Ардальон Борисовича, але умовою поставила вінчання:

незручно клопотатися за співмешканця своєї колишньої домашньої кравчині. Проте ж спершу місце, а потім вже вінчання. А то як раз обдурять.

Варвару ці його настрої надзвичайно стурбували, і вона сильно просила вдову Грушину за гроші виготовити лист, нібито від княгині, з обіцянкою місця, якщо вони повінчаються.

Передонів було зрадів, але Вершина, яка намагалася видати за нього безприданницю Марту, відразу ж взяла в облогу: а де конверт? Діловий лист – і без конверта! Варвара з Грушиної тут же поправили справу другий листом, надісланим через петербурзьких знайомих. І Вершина, і рутил, сватали Передонове своїх

сестер, і Преполовенская, що розраховувала прилаштувати за нього племінницю, – всі зрозуміли, що їх справа програна, Ардальон Борисович призначив день вінчання. І без того недовірливий, він тепер ще більше боявся заздрості і все чекав доносу або навіть замаху на своє життя. Підлила масла у вогонь Преполовенская, натякаючи на те, що близький приятель Ардальон Борисовича Павло Васильович Володін буває у Передонова заради Варвари Дмитрівни. Це, звичайно, нісенітниця. Варвара вважає Володіна дурнем, та й отримує викладач ремесла в міському училищі вчетверо менше вчителя гімназії Передонова. Ардальон ж Борисович занепокоївся: обвінчається він з Варварою, поїдуть на інспекторські місце, а в дорозі отруять його і поховають як Володіна, а той буде інспектором. Варвара весь ніж з рук не випускає, та й вилка небезпечна. (І він сховав прилади під ліжком. Їдять ж китайці паличками.) Ось і баран, так схожий на Володіна, тупо дивиться, напевно замишляє. Головне ж, донесуть – і загинув. Наташа адже, колишня кухарка Передонова, від них прямо до жандарму надійшла. Зустрівши жандармського підполковника, Ардальон Борисович попросив не вірити тому, що скаже про нього Наташа, вона все бреше, і в неї коханець поляк.

Зустріч навела на думку відвідати батьків міста “і запевнити їх у своїй благонадійності. Він відвідав міського голову, прокурора, предводителя дворянства, голови повітової земської управи і навіть справника. І кожному говорив, що все, що про нього базікають, – дурниця. Захотівши якось закурити на вулиці, він раптом побачив городового і поцікавився, чи можна тут курити. Щоб майже вже відбувся інспектора не підмінили Володіним, він вирішив позначити себе. На грудях, на животі, на ліктях поставив чорнилом букву П.

Підозрілий став йому і кіт. Сильне електрику у вовні – от у чому біда. І повів звіра до перукаря – постригти.

Вже многораз була йому сіра недотикомка, каталася в ногах, знущалася над ним, дражнила: висунеться і сховається.

Вже багато разів було з’явлення йому сіра недотикомка, каталася в ногах, знущалася над ним, дражнила: висунеться і сховається. А ще того гірше – карти. Дами, по дві разом, підморгували; тузи, королі, валети шепотілися, шушукалися, дражнились.

Після весілля Передонове вперше відвідали директор з дружиною, але було помітно, що вони обертаються в різних колах тутешнього суспільства. Та й в гімназії не все гладко у Передонова. Він відвідував батьків своїх учнів і скаржився на їх лінощі і зухвалість. У декількох випадках чада були секоми за ці вигадані провини і скаржилися директору.

Зовсім дикої виявилася історія з п’ятикласником Сашею Пильніковим. Грушина розповіла, ніби цей хлопчик насправді переодягнена дівчинка: такий вродливе і все червоніє, тихоня і гімназисти дражнять його дівчиною. І все це, щоб Ардальон Борисовича підловити.

Передонів доповів директору про можливе скандалі: у гімназії розпуста почнеться. Директор вважав, що Передонів заходить занадто далеко. Все ж таки обережний Микола Власьевіч у присутності гімназичного лікаря переконався, що Сашко не дівчинка, але чутка не вщухала, і одна з сестер рутиловий, Людмила, заглянула в будинок Коковкіной, де тітонька зняла для Саші кімнату.

Людмила і Саша подружилися ніжною, але неспокійно дружбою. Людмила будила в ньому передчасні, ще неясні прагнення. Вона приходила ошатна, надушена, пирскає парфумами на свого Дафніса.

Безневинні порушення складали для Людмили головну принадність їх зустрічей, Сестрам вона говорила: “Я зовсім не так його люблю, як ви думаєте… Я його невинно люблю. Мені від нього нічого не треба “. Вона смикала Сашу, садила на коліна, цілувала і дозволяла цілувати свої зап’ястя, плечі, ноги. Одного разу полуупросіла, полупрінуділа його оголитися по пояс. А йому говорила: “Люблю красу… Мені б в древніх Афінах народитися… Я тіло люблю, сильне, спритне, голе… Милий кумир мій, отрок богорівний…”

Вона стала наряджати його в свої наряди, а іноді в хітон афінянина чи рибалки. Ніжні її поцілунки пробуджували бажання зробити їй щось миле або хворе, ніжне чи соромно, щоб вона сміялася від радості чи кричала від болю.

Тим часом Передонів вже всім твердив про розбещеності Пильнікова. Городяни поглядали на хлопчика і Людмилу з поганим цікавістю. Сам же майбутній інспектор вів себе все більш дивно. Він спалив підморгують і кривляються йому в обличчя карти, писав доноси на карткові фігури, на недотикомку, на барана, що видавав себе за Володіна. Але найстрашнішим виявилося те, що сталося на маскараді. Вічні жартівниця і вигадниця сестри рутиловим нарядили Сашу гейшею і зробили це так майстерно, що перший дамський приз дістався саме йому (ніхто не дізнався хлопчика). Натовп порушених заздрістю і алкоголем гостей зажадала зняти маску, а у відповідь на відмову спробувала схопити гейшу, але врятував актор Бенгальська, на руках виніс її з натовпу. Поки труїли гейшу, Передонів вирішив напустити вогонь на казна-звідки взявся недотикомку. Він підніс сірника до завіси. Пожежу помітили вже з вулиці, так що будинок згорів, нолюді врятувалися.

Пожежу помітили вже з вулиці, так що будинок згорів, але люди врятувалися. Наступні події запевнили всіх, що чутки про Сашка і дівчатах рутилових – маячня.

Передонів почав розуміти, що його обдурили. Якось увечері зайшов Володін, сіли за стіл. Більше пили, ніж їли. Гість бекав, пустував: “околпачіть тебе, Ардашов”. Передонів вихопив ніж і різонув Володіна по горлу.

Коли увійшли, щоб взяти вбивцю, він сидів понуро і бурмотів щось безглузде.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Маленька людина (переказ)

Categories: Твори з української літератури

Links