Пошук ідеалів у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Життя часто ставить перед людиною складні завдання, підкидає важкі випробування. Не кожному під силу їх витримати, не кожний може знайти той єдино правильний шлях, що приведе на щастя. На жаль, це не вдалося зробити Нечипору Варениченко, що, блукаючи заплутаними тропами своєї долі, виявився нарешті в розбійницькому кодле й дійшов навіть до вбивства. Як же зложилося його життя? Доля була для Чипки несправедливою мачухою. Ріс він бездоглядністю. За це не приймали діти його в компанію, дражнили “незаконнонародженим”. Як було тут не озлобитися,

не стати відлюдним! А до тому ще “бідність несказанна, бідність невилазная”. І нівідкіля чекати підтримки. Тільки бабуся, ласкава, лагідна бабуся, була, начебто промінь сонця, у його нелегкому житті. Вона подарувала йому свою любов, відкрила ока на красу земну, познайомила з казкою

Хлопчик ріс допитливим, розумним. Невідомо, як би зложилося його життя, якби водилися в сім’ї гроші. Може бути став би тоді Чипка великим ученим? Але бідність є бідність. Саме вона погнала дванадцятирічного хлопчика в батрацтво. Багатий козак Бородай бив Чипку за неслухняність, за що Чипка ледь не спалив його господарство.

Чи не тоді вже відчував хлопчик, який шлях чекає його в житті? Тому що відтоді й “поніс у серце гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника”. Привела його доля в пастушки до діда Уласові. Там Чипка відігрівся серцем, зрозумів, що існують на світі й добрих людях, які вміють цінувати інших, розуміють природу, поважають роботу хлібороба. Саме від діда Уласа довідався хлопчик про колишню волю, довідався про життя свого батька. Зайнялося в Чипки серце, зародилося в ньому велике полум’я мести, спрямоване проти панів. А громада дуже скривдила Варениченко, оскільки не захотіла бачити в ньому чабана. Але Чипка виявився гарним хліборобом, що зумів підняти господарство. Уже приходять думки про одруження, а тут знову страшна, несправедлива звістка: забирають землю. Найстрашніше, що й у суді нічого не міг зробити Чипка. Чиновник Чижик відверто сказав: дай п’ятдесят карбованців – і земля твоя. “Господи, Боже! Де ж та правда?.. – шепотить Чипка. – Де ж її шукати?” Варениченко зламався, тому що не зміг винести ще однієї поразки в житті. Тепер він вибирає для себе слизький шлях: шлях розбійництва, пияцтва й грабежів. І друзів вибирає собі таких, які, крім самогону, нічого навколо не бачать і, головне, не хочуть бачити. Ще й поводження своє виправдують: “Хіба ми ріжемо? Ми тільки рівняємо бедних з багатіями”. Якби Чипка придивився уважніше до них, можливо, не скотився б він на слизький шлях. І де там було дивитися, коли щодня гуляла “кумпания”!

Гнів Чипки підсилюється, коли його покарали за те, що він став на захист селян під час “голодної волі”: “Довго боровся Чипка… Ще довше його били…”. Але на щастя, зустрівся він з Галею, що змогла повернути Чипку на чесний шлях, тому що вона не терпіла неправди. Юнак немов переродився, “він тепер соромився тієї кривої стежки, по якій він думав дійти на щастя”. Розумний, роботящий, енергійний Чипка став шановним у селі людиною. Розбагатів, але залишився в душі колишньої Чипкой – чуйним, щирим, відкритим для всіх. Люди навіть зрозуміли, що кращої кандидатури в земські голосні, чим він, їм не знайти. А Чипка радувався, що тепер зможе допомагати людям. Але панам не по душі було мати у своєму середовищі бунтаря-мужика. У свою чергу, Варениченко не хотів миритися з їхніми махінаціями. Щоб вигнати Чипку, добродії згадали його минулі “подвиги”, і за розпорядженням губернатора його виключають із земства. Тепер уже Чипку було не зупинити

Він з болем думає: “Сказано: великий мир, і немає де дітися.. Коли б можна, – весь би цей мир знищив, а виростив новий… Тоді б, може, і правда настала!..”. А потім пияцтво, розбійництво, грабежі й… убивство – страшне, звіряче вбивство, де навіть були вирізані діти. От до чого довела Чипку його доля, от до чого він дійшов у пошуках правди! Життя Нечипора Варениченко виявилося загубленої, він не зміг реалізувати себе, свої здатності. У пошуках правди він скотився на слизький шлях, дійшов до тієї границі, звідки вже не було й не могло бути повернення. Загинув духовно богатий людина, сміливий і чесний правдошукач, що не зміг знайти собі місця в тодішнім суспільстві, побудованому на несправедливості й людських сльозах


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Пошук ідеалів у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”