Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток”

Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток”

Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків з “сімейством” не переривав; за словами Аркадія, “де б Версилова не були, неодмінно повідомляв про себе” і “раз

року в три неодмінно був додому на побивку”. Макар Іванович Долгорукий з’являється тільки в третій частині роману (гл. 1-6), роль цього персонажа в основну інтригу незначна: своєю смертю він звільняє мати Підлітка. Однак автор надавав цьому образу велике значення і різко заперечував проти його недооцінки. За спогадами НДС. Соловйова, Достоєвський був незадоволений оцінками критикою “одного з найбільш улюблених ним діючих осіб” Підлітка “”.

Поява М. Д. в останній частині мотивується особливою роллю його у долі Підлітка: подальші “прогресивні падіння” юнаки після зустрічі з мандрівником

неможливі. Сила і тривалість впливу на Аркадія цього “живого лику” неодноразово підкреслюються в чорнових редакціях. Автору важливо показати, що враження довго залишається несвідомим, діє крім свідомості. В остаточному тексті значення цього образу виявляється послідовно проведеним протиставленням “мандрівник” – “блукач” (Версилов): найбільш значним вчинків, висловлювань, переживань останнього відповідають паралельні епізоди, пов’язані з М. Д. Так, відмова Версилова від спадщини на користь князів Сокольський, що поставив під удар добробут сім’ї, співвідноситься з витребуваних М. відступних за дружину; згодом, за словами Аркадія, вона “залишилася б буквально без гроша на старості років”, якщо б не ці гроші, “які він залишив їй все цілком, до останнього рубля”. Паралельні вставні новели – “афімьев-ська бувальщина” М. Д. і романтичний пейзаж “золотого століття” (Версилов). Особливо показово зіставлення манери спілкування “батьків”: багато разів підкреслювана іншими персонажами проповідницька інтонація “пророка” Версилова, блискуче оформляє свої думки, і бесіда М. Д., яка характеризується Тетяною Павлівною як “розмова в гуртку”. Аркадій неодноразово наголошує образність мови М. та її нераціонального.

Про цю ж особливості говорить і Версилов: “Кілька хром в логічному викладі, часом дуже відволікання; … з поривами того самого загальнонародного розчулення, яке так широко вносить народ наш у своє релігійне почуття”. В. А. Міхнюкевіч вважає таку манеру мовлення тісно пов’язаної з соціальним статусом М. Д. – Мандрівництва, що йде корінням у Давню Русь. Найбільш розгорнуту характеристику М. Д. дає Версилов. Ця характеристика близька визначенню “смиренного” типу, який Достоєвський виділяв як вищий у російській народі: “якесь благодушність, рівність характеру і, що найдивніше, мало не веселість. А головне… скромна шанобливість… яка необхідна для вищого рівності здатність поважати себе саме у своєму становищі, яке б воно там не було і яка б не дісталася… доля “. “Здатність поважати себе саме у своєму становищі” виявляється в тому, що М. Д. подобається його “княжа” прізвище, дратівлива Аркадія. Філософська критика російського зарубіжжя (митрополит Антоній (Храповицький), В. В. Зеньковський, К. В. Мочульський та ін) розглядає образ М. Д. як тип народної святості, висхідний до житійної літератури, підкреслюючи його унікальність для Достоєвського, праведники якого (Тихон в “Бісах”, старець Зосима в “Братах Карамазових”) належать до кола освічених людей. А. С. Долінін звертає увагу на близькість М. Д. некрасовском Власу, на що вказує не тільки пряма цитата з вірша, а й окреслення характеру до мандрівництва – “був характеру впертого… говорив з амбіцією, судив безповоротно”. Безсумнівна також близькість М. Д. того типу, який Достоєвський характеризував як “жахливо коханий” “комічний тип маленьких чоловічків, серйозно воображающих, що 243 вони своїм мікроскопічним дією і завзятістю в стані допомогти загальній справі, не чекаючи загального підйому і почину” (“Щоденник письменника” за січень 1876) .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Аркадій Долгорукий – герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Незаконнонароджений син поміщика Версилова, який отримав “княжу” прізвище свого юридичного батька Макара Долгорукого, колишнього дворового людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі сумні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, за його власними словами, “усвідомив, що я лакей” і почав у мріях “пересоздавать життя на інший...
  2. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у...
  3. Зосима – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови Це згадка вказує на близькість двох образів, що відбили прагнення Достоєвського відобразити фігуру сучасного подвижника і вчителя-християнина (раніше ця задача вирішувалася при створенні образу Тихона в “Бісах”). Навчання Макара Долгорукова і старця З. дуже близькі. Д. С. Мережковський у своїй роботі “Л. Толстой і Достоєвський”, розмірковуючи над змістом цих образів,...
  4. Степан Трохимович – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Основним, хоча і не єдиним, реальним прототипом С. Т. Верховинського з’явився відомий російський ліберальний історик-західник, друг А. І. Герцена Тимофій Миколайович Грановський (1813-1855). Джерелом відомостей про історика, якого письменник не знав особисто, послужила рецензія М. М. Страхова на книгу О. В. Станкевича “Т. М. Грановський” (1869), опублікована в “Зорі”. 26...
  5. Герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Аркадій Довгорукий незаконнонароджений син поміщика Версилова, що одержав “князівську” прізвище свого юридичного батька Макара Довгорукої, колишньої двірської людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі смутні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, по його власних словах, “усвідомив, що я… лакей” і почав у мріях “перестворювати життя...
  6. Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману....
  7. Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я....
  8. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Порфирій Петрович приставши слідчих справ при одній з поліцейських частин Петербурга, ведучий справа про вбивство й пограбування старухи-процентщици Алени Іванівни і її сестри Лизавети. Ще за два місяці до цих подій Порфирій Петрович звернув увагу на анонімну газетну статтю “Про злочин”, у якій по ідейних міркуваннях виправдувалося вбивство людиною “вищого...
  9. Макар Девушкин – герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” ( Макар Девушкин – герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” (1845), титулярний радник 47 років, переписуються за невелику платню папери в одному з петербурзьких департаментів. Він тільки що переїхав в “капітальний” будинок біля Фонтанки, де тулиться за перегородкою в загальній кухні з “гнилим, гостро-услащенним запахом”, в якому “Чижик так і...
  10. Вронський – центральний персонаж роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” До роману Толстого прізвище В. зустрічається в начерку А. С. Пушкіна “На розі маленькій площі”, що послужив авторові одним з джерел задуму твору. Обставини життя, зовнішність, характер героя і його сюжетна лінія можуть бути співвіднесені з традицією зображення героїв “світських повістей” 30-х років XIX століття. Олексій Кирилович В. був вихований...
  11. Центральний персонаж роману Толстого “Ганна Каренина” Прототипами для створення образа Каренина Толстому служили його гарний знайомий “розважливий” С. М. Сухотин, що пережив подібну сімейну драму, і свояк письменника А. М. Кузминский. Прийнято вважати, що прізвище персонажа “мовець” і походить від грецького слова “каренон” (голова), що підкреслює одну з основних рис характеру – безстрасність, перевага волі й...
  12. Центральний персонаж роману Л. Н. Толстого “Ганна Каренина” Прототипом цього образа став нащадок родовитого дворянського сімейства, чиновник і поміщик Василь Степанович Перфильев, стародавній друг Толстого. Письменник був причетний до його долі, мав ясне подання про його особистість, щиросердечний склад, про його “чесноти й гріхи” і “легких захопленнях”. Використав Толстой і листи дружини Перфильева, Параски Федорівни, і рукопис її...
  13. Ієшуа Га-Ноцрі центральний персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” Образ Ісуса Христа виникає на перших сторінках роману в розмові двох співрозмовників на Патріарших ставках, один з яких, молодий поет Іван Бездомний, склав антирелігійну поему, але з поставленим завданням не впорався. Ісус у нього вийшло цілком живий, а треба було довести, що його не існувало зовсім, “що всі розповіді про...
  14. Центральний персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” Син короля-звіздаря, жорстокий прокуратор Іудеї вершник Понтій Пілат На прізвисько Золотий Спис з’являється на початку 2-й глави “у білому плащі із кривавою підбивкою, що шаркає кавалерійською ходою”, виходячи на авансцену сюжету, де буде незримо присутній до повного його закінчення, до останньої фрази епілогу. Це його присутність обумовлена основною сюжетною подією,...
  15. Центральний персонаж роману “Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчский” Спокушений обіцянкою Дон Кихота одержати в подарунок один із завойованих островів і стати губернатором, бідний селянин Санчо Панса залишає дружину й дітей і як зброєносець відправляється з Дон Кихотом на пошуки пригод. Разом зі своїм хозяи ном Санчо Панса переживає безліч подій і стає свідком його подвигів. З одного боку,...
  16. Центральний персонаж повести М. А. Булгакова “Собаче серце” Професор Преображенський хірург, світило світового значення. Його літературними побратимами є Базарів, Лопухів, Кірсанов. Так само як вони, професор Преображенський – прихильник філософії розумного егоїзму, раціоналіст, що випливає базаровской формулі: ” Природа не храм, а майстерня, а людина в ній працівник”. професор Преображенський очевидний різночинець, що зробив професійну кар’єру й думає,...
  17. Центральний персонаж комедії И. С. Тургенєва “Місяць у селі” Образ Ракітіна позбавлений фабульної напруженості, розмови переважають над драматичною дією. Зображуючи неквапливий плин життя, Тургенєв зосереджує увагу на інтимних конфліктах приватної особи. Образ Ракітіна існує в докладно розробленому психологічному й побутовому контексті дворянського середовища. Образ Р. автобиографичен (“Ракітін – це я”,- писав Тургенєв). Він розумна, чесна, тонка, інтелігентна й нещасна...
  18. Троекуров центральний персонаж повести А. С. Пушкіна “Дубровский” Троекуров – реально, що проживав у Нижегородському повіті поміщик, що володів величезними вотчинами. У характері персонажа також багато чорт двоюрідного діда Пушкіна – генерал-майора Петра Абрамовича Ганнибала, що відрізнявся крутою вдачею й неприборканим темпераментом У повісті Пушкіна фігура Троекуров дуже важлива. Не випадково повість починається з його характеристики: “У домашньому...
  19. Тригорин центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Чайку” Лінія Тригорина в комедії як би нарочито знижена, прозаизирована. Його особистість позбавлена всякого ореола “знаменитого письменника, улюбленця публіки”. Т. ходить в “рваних черевиках і штанах у клітку”; любить вудити рибу й “радується, що піймав двох головні”; намагається не залучати до себе уваги; не розучився “конфузитися” від похвал; “млявий, пухкий, завжди...
  20. Лорелея центральний персонаж романтичної поезії Лорелея (нім. Lore Lay) – центральний персонаж романтичної поезії. Міфологічний прообраз: Л. – діва-чародійка, річкова фея, героїня німецьких народних легенд. Ім’я Л. походить від назви крутої кручі. Лурлей (Lurlei) на Рейні поблизу Бахараха. Ця назва, буквально означало “сланцева скеля”, пізніше було двічі переосмислено: спочатку як “сторожовий скеля”, а потім як...
Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток”
«
»