У прадавньому Курдистані жив один падишах. Любив він бродити по місту переодягненим. Якось наказав він і своєму візиру переодягтися, сам облачився у одяг дервіша, побрав у руки посохнув, і рано ранком вони відправилися у шлях. Цілий день ішли, цілу ніч. Зі сходом сонця падишах і візир підійшли до стін сусіднього міста. У головних воріт вони помітили сивоволосого старого у рваному одязі. Однієї рукою він опирався на ціпок і просив милостиню. Привітна особа старого привернула увагу путников• Падишах і візир підійшли до нього.
- Хай бог помагає, апо, — сказав падишах.
- Будь у здоров'ї, падишах. Ласкаво просимо! - відповів старий, пригорнув руку до грудей і поклонився. Падишах уразився: як цей старий довідався, що він не дервіш?
- Так протриває життя падишаха, хоч я й постарів, але життя знаю добре, — відповів старий. - Я знаю, що ти падишах, а це — твої візир, і ви вийшли гуляти.
- Добре, а як ти живеш, апо? - поцікавився падишах.
- Як я повинен жити, падишах? Замість двох стало три, — сказав старий, подумавши.
- Дуже добре, — сказав падишах, — а чому ти раніше не прокинувся?
- Я прокинувся раніше, падишах, але інші повели, — зітхаючи відповів старий.
Візир дивився те на падишаха, то на старого, він нічого на розумів у їхній розмові.
- Апо, якщо я надішлю тобі гусака, ти зможеш його гарненько ощипать? - запитав падишах і посміхнувся.
- Так протриває життя падишаха? Так ощиплю, як твоя душа побажає, — випрямив зігнуту спину старий і погладив рукою білу бороду.
Падишах з везиром пішли. Старий із ціпком довго дивився їм вслід. На інший день падишах покликав до себе візира:
- До ранку даю тобі строк, розгадай, про що я говорив зі старим. Угадаєш — помилую, немає — відрубаю голову.
Наляканий візир у страху вернувся додому, до вечора думав, але так і не зміг розгадати питань падишаха й відповідей старого. Тоді він розв'язав піти до старого. Він переодягся у одяг дервіша, побрав ціпок і пустився у шлях. Візир знайшов старого на колишньому місці. Той з посмішкою привітався з везиром. Візир, не втрачаючи часу, відразу сказав старому:
- Апо. Я прийшов довідатися, що означали питання падишаха й твої відповіді. Якщо не скажеш — падишах відрубає мені голову. Тільки ти можеш урятувати мене. Старий поставив умову: за кожну відповідь він одержить від візира по двадцять золотих. У візира із собою не було грошей. Але життя дорожче золота. Та він повів старого у свій палац, щоб заплатити йому по двадцять золотих за кожну відповідь.
Старий сіл, сунув трубку у рота і почав:
- На запитання падишаха, як я живу, я відповів: Замість двох стало три. Це значить: Я так зостарився, що користуюся ціпком, і тепер замість двох ніг у мене стало три. На запитання ж падишаха: Чому я раніше не прокинувся, я відповів, що прокинувся, але інші повели. Цього разу він запитував: чому я вчасно не одружився, щоб мене тепер сини годували? А я відповів: одружився, але моїх дочок інші повели, я видав їх заміж. А перш ніж пояснити зміст останнього питання, чи зумію я ощипать гусака Дай-но мені свій одяг, — раптом сказав старий. Візир виконав його бажання. Старий піднявся, виколотив трубку, а потім розсміявся: — Цим гусаком став ти, про візир. Падишах надіслав тебе до мене, щоб я ощипал тебе, зрозуміло? За кожну відповідь я брав з тебе по двадцять золотих, так крім того, зняв з тебе дорогий одяг. А тепер будь здоровий, — сказав мудрий старий і пішов.