“Ксенії” Гете й Шиллера
Тематика “Ксений” дуже різноманітна. Вона включає питання політики, філософії, історії, релігії, літератури, мистецтва й т. д. У них зачіпається понад двісті письменників і літературних творів. “Ксенії” – саме войовниче зі створених обома класиками добутків. Однак полемічний запал і гострота характеристик спрямовані в основному проти філістерської посередності й звироднілого плоского просвітительства в німецькій літературі й філософії. Епіграми ж, що ставляться до політичного й громадського життя тодішньої Німеччини, витримані
Коли в “Орах” і “Альманасі муз” з’явилися нові твори Гете й Шиллера, у яких відбився їхній культ античності, високий цивільний і моральний пафос, релігійний индифферентизм, проти них почався похід з боку ряду газет і журналів. Критики засуджували трактування питань релігії, політики, філософії, естетики й т. д. Гете й Шиллер вирішили дати супротивникам різка відсіч, піддавши нещадному бичуванню всю вульгарність і бездарність сучасної їм німецької літератури
Вихід у світло “Ксений” викликав тривалу й різку полеміку з боку вчених, літераторів і журналістів,
Починаючи з абря 1795 року, протягом восьми місяців, обоє поета змагалися в створенні епіграм; до кожного листа з йены у Веймар і назад додавалися “Ксенії” на перегляд, відкликання й доповнення. Іноді один пропонував тему, а іншої надавав їй форму епіграми; іноді один писав перший рядок, а іншої – другу; іноді один заміняв перший або другий рядок двустишия своїм рядком і т. п. Таким чином, спільними зусиллями в період від абря 1795 до серпня 1796 року було написано біля восьмисот епіграм, з яких чотириста чотирнадцять минулого відібрані як найбільш удалі й опубліковані в “Альманасі муз” за 1797 рік
Ці “Ксенії” включаються в повне зібрання творів, як Шиллера, так і Гете, тому що вони дійсно є плодом їхньої спільної творчості. Коли після смерті Шиллера в німецькій пресі піднялася суперечка щодо авторства тих або інших епіграм, Гете висміяв всі філістерські міркування по цьому питанню. У бесіді з Эккерманом 16 абря 1828 року він говорить про “Ксениях”: “Такі друзі, як Шиллер і я, які були зв’язані між собою довгі роки, мали однакові інтереси, перебували в щоденному спілкуванні й постійно обмінювалися думками, так сильно зійшлися один з одним, що про деякі думки взагалі не можна сказати, належать вони тому або іншому. Ми склали багато двустиший спільно; часто я давав думку, а Шиллер наділяв її у вірші; іноді мало місце зворотне, і часто Шиллер складав перший вірш, а я другий. Чи можна при цьому говорити про те, що моє й що твоє?”. Гете запевняє, що йому належать більше “безневинні” епіграми, а Шиллеру – найбільше “влучні й гострі”. Ця характеристика в загальному підтверджується збереженим списком “Ксений”, складеним рукою дружини Шиллера з оцінками, які з епіграм написані кожним з обох співавторів
Думка про те, яку форму найкраще додати цій критиці, першим висловив Гете. У листі від 23 абря 1795 року він повідомляє Шиллеру: “Цими днями мені спала на думку думка написати епіграми на всі журнали, кожну в одному-єдиний-ном двустишии, начебто “Ксений” циала. Постараємося розробити цю ідею й у наступному році помістимо подібні збори епіграм у вашім “Альманасі муз”. Треба тільки написати їх побільше й потім вибрати кращі. От вам трохи на пробу” 2, Ще раніше Гете писав Шиллеру із цього приводу, що “якщо зв’язати подібні речі в пучок, то вони горять краще”. Шиллер зі своєї сторони схвалив план свого друга й відповів йому 29 абря 1795 року: “Думка щодо “Ксений” чудова, і її треба здійснити”.
У першому виданні двустиший перебувало одне, спрямоване проти Георга Форстера, що Шиллер потім, при подальших перевиданнях епіграм, виключив, щоб зм’якшити політичну нетактовність, виявлену їм у відношенні великого німецького вченого й революціонера. У цілому “Ксенії” зіграли позитивну роль і очистили німецьку літературу від безлічі дутих величин і помилкових напрямків
(2 votes, average: 3.50 out of 5)