Ранні вірші Шиллера

Ранні вірші Шиллера – найменш значна частина його ліричної спадщини. У цей період Шиллер перебуває під впливом “Бури й натиску”, німецького літературного напрямку XVIII століття, що повстало проти дворянського суспільства і його культури. Але якщо в знаменитих юнацьких драмах Шиллера – “Розбійники”, “Підступництво й любов” – яскраво відбилися прогресивні сторони цього руху – викриття феодального режиму, дух боротьби й збурювання, то у віршах його, навпроти, позначилися інші риси “Бури й натиску” – перебільшений

культ почуття, відвернена мрійність, що були наслідком слабості буржуазного визвольного руху в Німеччині, відсутності реальної революційної перспективи

В “Тріумфі любові” (1781) Шиллер говорить про сумну долю міфічних кам’яних людей, кремінні душі яких не відали почуття, і призиває мудрість схилитися перед любов’ю. “Лише любов згідно водить сфери, плани миру дихають їй однієї”, – говорить він в “Фантазії до Лаури” (1781).

Набагато більше значення має лірика Шиллера того періоду, коли він стає завзятим шанувальником античного мистецтва. Велике місце тут займають філософські

вірші; у них Шиллер викладає в поетичній формі ті висновки, до яких він прийшов у своїх морально-філософські й естетических статтях. Не менш значні вірші на античні теми: саме в лірику найкраще виразився елегійний характер шиллеровского оспівування Древньої Греції, скорбота поета про безповоротне “дитинстві людства”. До цього ж часу ставляться знамениті шиллеровские балади

Драма “Мессинская наречена” була для Шиллера спробою написати такий драматичний добуток, що і по змісту й за формою з’явилося б відтворенням грецької трагедії. Щось подібне Шиллер пробує здійснити й у лірику. Наприклад, у вірші “Вечір” (1795), написаному античним розміром, він у міфологічних образах малює захід сонця: втомлені коні медленней везуть по небу колісницю Феба, у моря він сходить із колісниці, коні п’ють прохолодну воду, а Феб відпочиває в обіймах морської богині Фетиди; так наступає ніч

Сама вдала зі спроб Шиллера пожвавити в поезії класичну Грецію – вірш “Торжество переможців” (1803). “Я напав на розкішні жнива “Илиади” і відніс із її, що міг”, – писав Шиллер друзям про цей добуток. У ньому зображується момент, про яке ще не говорить “Илиада” і який мається на увазі вже відомим в “Одиссее”: Троя остаточно розбита, греки бенкетують на її руїнах, готуючись відплисти на батьківщину. Вони поминають загиблих героїв, яким випав кращий жереб – слава, що обезсмертила в піснях їхні імена; великодушні до переможених, вони прославляють доблесть свого полеглого ворога Гектора й подають кубок розради його матері Гекубе. Загибель Трої наводить їх на думку про тлінність усього земного, але й це не затьмарює їх ясного, оптимістичного погляду на життя:

Сплячий у труні, мирно спи; Життям користуйся, що живе. (Переклад В. А. Жуковського)

Відомий захоплене відкликання Бєлінського про цей вірш: “Торжество переможців”, – говорить він, – є одне з найбільших і благороднейших створень Шиллера… Ця п’єса є апофеозу всього життя, усього духу Греції… Велич і важливість грецької трагедії злиті в цій п’єсі Шиллера з возвишенною й кроткою скорботою грецької елегії… Не можна ширше, глибше й вірніше відтворити моральної фізіономії народу, що вже не існує стільки тисячоріч!” ‘

Шиллер, однак, розуміє, що в сучасній йому життя, у буржуазній дійсності немає умов для справжнього відродження духу Греції і її мистецтв. У вірші “Співаки минулого” (1795) він заздрить долі древніх поетів, які в самому житті, навколо себе бачили великі справи й пісні яких проносилися від племен до племен:

.. .Щасливець, хто голос народу Чув і в ньому розрізняв відзвуки пісні своєї… Не така доля сучасних поетів: .. .зникли подвиги, ліру Звавшие до пісні, зник – ах! восприемлющий слух. (Переклад А. Кочеткова)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ранні вірші Шиллера