Фарби ночі (Алкман “Сплять усі верховини гірські…”, Й. В. Гете “Нічна пісня мандрівника”, М. Лєрмонтов “Із Гете”)

Фарби ночі
(Алкман “Сплять усі верховини гірські…”,
Й. В. Гете “Нічна пісня мандрівника”, М. Лєрмонтов “Із Гете”)
Ніч – найзагадковіший час доби. У середньовіччі вважали, що саме вночі прокидаються привиди, перевертні, темні духи, чорні феї. Вночі люди боялись виходити надвір, тому що на небі немає давнього їх захисника – Сонця.
Але були в ночі і прихильники. Багато творчих людей могли працювати тільки вночі, коли їм ніхто і ніщо не заважало. Ласкава ніч ховала у своїй темряві не одну людину, яка потребувала цього.

/> Насправді, природа, неперевершена вдень, вночі здається ще гарнішою. Під м’яким світлом незрадливого місяця, що визирає з-за легкої хмаринки, вона відпочиває, лиш де-не-де потопаючи в чорній, густій пітьмі. Вночі разом із природою відпочивають і люди. Але іноді, коли ми відчуваємо у своїй свідомості поклик зірок, ми прокидаємось, відчиняємо вікно, або просто виходимо на свіже повітря і вдихаємо його на повні легені. Нічний невидимий аромат пливе поряд із ніжними хмарами. У ньому змішані запах матіол – маленьких квіточок, трохи схожих на зірочку з неба, запах роси, яка діамантовими розсипами вкриває рослини,

запах напрацьованого за день вітру, який іноді принесе звідкись легке відчуття диму, і запах ще чогось, що ми не можемо встановити. Адже це ніч, тому має зберігатись загадка.
Багато письменників описували ніч, іноді просто обирали її як час для подій, про які йдеться у творах. Гете у своєму вірші “Нічна пісня мандрівника” не пише відкрито, що час подій – ніч. Але читач розуміє, що саме так і є: втомлений мандрівник, який дивиться на зоряне небо і молиться Богові за те, щоб відчути всю повноту життя.
Вірш Гете перекликається з твором давньогрецького поета Алкмана, який майстерно описує природу, її звуки і тони. “Сплять усі верховини гірські…”. У цьому вірші грек змальовує сон землі, води, флори і фауни. Зупинившись на одному з рядків, відчуваєш цю картину, немов би дихаєш нічним, свіжим повітрям, із захопленням неначе бачиш гірський ландшафт, гострі тори, каміння, хижий вітер височини. Схожий настрій передає Лєрмонтов у переспіві вірша Гете “Горные вершины”. Мандрівник, який втомився йти цілий день запиленим шляхом, зупиняється вночі трохи відпочити. Він спостерігає мирний, тихий, майже беззвучний сон природи і чекає, коли він також зможе відпочити.
Вночі, коли невидимі пути Гіпноса зачаровують свідомість, присипляють сталеву волю та крижаний розум, у людини залишаються тільки почуття і емоції, довгочасні і швидкоплинні. Вони лягають зоряними рядками віршів на білому тлі прекрасної троянди писемності, створюють фундамент лірики. Почуття збиваються у хмари на небі нашої свідомості і плинуть у височінь відчуттів, доки їх не зупинить сон, що зрівнює всіх істот.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фарби ночі (Алкман “Сплять усі верховини гірські…”, Й. В. Гете “Нічна пісня мандрівника”, М. Лєрмонтов “Із Гете”)

Categories: Шкільні твори

Links