Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Крат Анатолій Вірші
Крат Анатолій Вірші
Анатолій Крат
Помираю
У кожній квітці
Помираю
У кожній хвилині
Помираю
Сам у собі
Може
Тому і живу
Іду
Оминаючи
Кожну стеблину
Трави
На якій
Писано
Історію
Мого роду
Пам’ятай
Кожен біль
Поза межами
Витривалості
Перетворює камінь
На квітку
Перекотиполем
Мчатиме за тобою
Степ
Перепинятимуть
На грузькому шляху
Половецькі баби
Душитиме спогадом
Євшан-зілля
А коли вгрузнеш
У землю
По самі очі
Спалахне всесвіт
Свічкою
Материнки
Ув останню хвилину
Життя
Доведеться
Заплющити очі
Все одно
Під важкими повіками
Склітиме
Україна
Чи може бути
Для тебе ріднішою
Інша земля
Ніж та
У котрій тебе
Поховають
Як же так
Діти бавляться
В сонячному промінні
А мене вже
Немає
Як же так
Молодята цілуються
Безсоромно
А мене вже
Немає
Як же так
Старенькі прошкують
Стежиною
А мене вже
Немає
Бо усе відтепер
Не для мене
Як же це так
Живу
Вгрузаючи в землю
По пояс
По груди по очі
А від того
Могили наших батьків
По цей бік
По той бік
Мовчання
Коли ж
Наше перше слово
Не буде
Прокляттям
Коли від мене
Нічого й ніде
Не лишиться
Десь і колись
Чужа мати
Назве власну дитину
Моїм іменем
І в неї
Буде розріз моїх очей
І колір мого волосся
І сміятиметься вона
Як і я колись
Кутиком вуст
І писатиме
Наївні вірші
Сподіваючись
На першу книжку
Й кохатиме несамовито
Ніби востаннє
До згуби
І з того кохання
Народиться
Моє безсмертя
Якого
Я так і не зміг
За життя
Збагнути
Мої очі як дві руїни
Мої очі мов пустка німа
Крізь сльозу бачу дві України
Що була і якої нема
Я з країни де камінь плаче
Де сльоза і залізо пече
Де могили горбами неначе
Для живих підставляють плече
Я з країни що серце крає
І вистуджує в жилах кров
Де є люди в яких не вмирає
І надія і віра й любов
З глибини віків дісталася у спадок
Незаперечна істина оця
Початок без продовжень не початок
А без початку не бува й кінця
Ця оболонь немов фатальна риска
Чумацький шлях обірвана струна
В моїх очах ще рипає колиска
А на повіки наплива труна
Кожною буквою
Кожним рядком
Кожним віршем
Віддаю себе
Всім
До останку
Аж допоки мене
Не стане
Яке лагідне
Шемрання
Морських хвиль
Які ніжні
Їх вогкі обійми
Отака
Напевне
І смерть
Глибока й безмежна
З солоним
Присмаком
Липень – 96
Знов пражить сонце і без тіні
Поблідло небо голубе
І легіт хвиль і підшепіт ріні
Усе нагадує тебе
Лазурні обшири нетлінні
Це море ніжне як єдваб
Й твої обійми білопінні
Такі ж пекучі повні зваб
Не нагусають оболонки
Не тче мережив сивина
Тож певно житиму допоки
Я не зіп’ю любов до дна
Секунди місяці роки
Постійно й неодмінно
Десятиліття і віки
Скороминущо й тлінно
Нам часу плинну круговерть
Довіку не спинити
Чим більше думаю про смерть
Тим більше прагну жити
Струшую
Попіл снів
Втискуюсь
У фотелю спогадів
Живу передчуттям
Снігу
Однією миттю
Вмерзаю
У кригу свічада
Й все життя
Несу на собі
Відбиток
Не зужитої смерті
В згарищі
Жевріє попіл
Надій
Чи ж бути
Новому багаттю
Від повіву
Крил метелика
Друзі
Яких так мало
Посадіть
Мені в головах
Кущик терпкої калини
І в пекучий мороз
Пом’яніть
Калиновим соком
На пошерхлих губах
Лиш не пораньте
Зубами
Кісточку серця
ПАХОЩІ
(диптих)
1.
Самота
Пахне димом
Пригаслої
Свічки
2.
Щойно
Спиляне дерево
Пахне
Смертю
Порохном слів
Встеляю
Дорогу назад
У дитинство
А чим встелятиму
Шлях
До безодні
Перебираємо
Мінливість овиду
І не маємо змоги
Вловити
Бодай один
Не зужитий
Колір
І розбите скло
Стулює
Відблиски сонця
Як утримати
Рештки дитячого крику
У лоні
Матері
Вилущити крики
З корінь
Безголосих дерев
І передати
Цей біль не вигойний
Бандурі
Вилущи
Нове дерево
Із сухого горіха
Сплети
Колиску для сина
З опалого листя
Впади за порогом життя
Запаливши
Нове
Сонце
Повертається
З вирію
Бабусина казка
Довго кружляє
Лелекою
Над пощербленим колесом
Й падає
Чорним каменем
В босі ноги
Ой яка тужлива
Співається
Колискова
Як ІСІКАВА ТАКУБОКУ
Написав
На узбережжі
Замість ієрогліфу
ВЕЛИКИЙ
Слово СМЕРТЬ
Але море
Поглинуло
Той напис
Отже
Лишається
Жити
ОЧИМА ТРАВИ
Осінньою сльотою
Забите горло
Не можу
Поворухнуть язиком
Хробаки снують
Поміж ребрами
Перетравлюють плоть
На порохно
Ноги босі
Вперше за цілу вічність
Лежать
Упокорені
Саваном тиші
Крізь очі мої
Проростають стебла трави
І я дивлюся
На оцей проминаючий світ
З-під землі
Очима
Трави
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Крат Анатолій Владімір Набоков – Дідусь (переклад з російської) ВЛАДІМІР НАБОКОВ Д І Д У С Ь Драма в одну дію Дія відбувається в 1816 році у Франції, в будинку заможної селянської родини. Простора кімната, вікнами у сад. Навскісний дощ. Входять господарі і незнайомець. Жінка…Будь ласка. Ось тут наша вітальня… Чоловік А ми зараз вам вина дамо. (До дочки)....
- Крат Анатолій Владімір Набоков – Смерть (переклад з російської) Переклав з російської Анатолій КРАТ ВЛАДІМІР НАБОКОВ СМЕРТЬ Драма у двох діях Дія відбувається в університетському місті Кембридж, весною 1806 року Д І Я П Е Р Ш А Кімната. У фотелі, біля вогню, – ГОНВІЛ, магістр наук. ГОНВІЛ. …І владу цю над розумом чужим З наукою своєю порівняю: Відрадно...
- Довгонос Анатолій Григорович Вірші з книги “Чолом тобі, життя” Як це просто – Написати геніальний вірш! Треба тільки, щоб серце твоє – Розірвалось, Щоб спломенів ти у миттєвому спалаху – І вижив!.. Тільки й всього. Крізь наруг і знущань веремію, Крізь роки старцювання й біди Ти пройшла. І не втратила мрію, Що свободу знайдеш назавжди. Йшли сини твої вірні...
- Кичинський Анатолій З книги “Світло трави” З книги “Світло трави” (Сімферополь: Таврія, 1979) Світяться трави, світяться трави. Міниться-грає проміння трави. Трави – наліво, трави – направо. Ген від колиски… гай-гай! до труни… Світяться трави, світяться трави. В кожній травині сонце шумить! Трави – наліво, трави – направо. Кожна травина в серці щемить. Хто ж це так...
- Кичинський Анатолій З книги “Листоноша-Земля” З книги “Листоноша-Земля” (Сімферополь: Таврія, 1985) НАРОДЖЕНИЙ В СОРОЧЦІ Зайшовши до хати, Якої давно вже нема, Шукаєш сорочку, В якій народився, з якої Не зовсім ще виріс, Адже після поклику: – Ма!.. – Ще маєш можливість Не пустки торкнутись рукою. Наповнивши вуха Куванням зозулі в гаю І раптом збагнувши, Що...
- Вірші Малишка, що стали піснями Поезія А. Малишка – глибоко лірична, щира, безпосередня. Поет глибоко переживає те, про що пише. Його творам притаманна ліричність, емоційність, простота, прозорість змісту. Тому однією з особливостей поезії А. С. Малишка є її музикальність. Поет був сам музично обдарованою людиною, мав чудовий голос (баритон), добре співав. На слова А. Малишка...
- Михайлічко Оксана Вірші Оксана Михайлічко Жінка-море Я жінка-море: Буваю різна – Часами лагіда та ніжна, А інколи, – яка ж неспокійна! Але так хочу в одночас Для Тебе бути Сильна і покірна…… Моя мрія Хочу бути для тебе криницею, Кристально чистою водицею, Зеленою ялинкою, Гарною українкою, Калинкою, що цвіте при дорозі, Бузком, що...
- Кичинський Анатолій Із книжки “Вулиця закоханих дерев” Із книжки “Вулиця закоханих дерев” (К.: Молодь, 1976). ЩАСТЯ Я знаю щастя – трудне, чоловіче. Заради нього, певно, ми й жили. Щоб людям чесно глянути у вічі, А руки синові були як дві бджоли. І щоб мій степ Не зміг без лемеша, Як я не зміг без тебе, Україно… Щоб...
- АНАТОЛІЙ КАЧАН, ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Анатолія Качана; ознайомити з його віршем “Летючий корабель”; удосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Артикуляційна гімнастика – “Гармошка”. Посміхнутися, зробити “грибочок” (присмоктатися широким язиком до...
- Вірші А. Малишка, що стали піснями Поезія А. Малишка – глибоко лірична, щира, безпосередня. Поет глибоко переживає те, про що пише. Його творам притаманна ліричність, емоційність, простота, прозорість змісту. Тому однією з особливостей поезії А. С. Малишка є її музикальність. Поет був сам музично обдарованою людиною, мав чудовий голос (баритон), добре співав. На слова А. Малишка...
- Вірші Вітмена У 1855 році 36-річний Волт Вітмен у бруклінській друкарні сам набрав і сам надрукував невелику книжку у дев’яносто п’ять сторінок. Мала вона назву “Листя трави” і містила 12 поем і віршів. Ні сам автор, ні читачі, ні критики не знали, що судилося цій збірці закласти підвалини нової американської поезії, що...
- АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ “Вітаю вас, мої славні і хороші книголюбчики та казкознавчики…”,__ Цими словами майже кожного ранку упродовж кількох років вітав, як ніхто по своєму, слухачів популярної радіопередачі “Пригоди славнозвісних книг” Анатолій Георгійович Костецький. Усе, що написане цим письменником, неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з дітей. А все це тому,...
- Кичинський Анатолій Із книги “Танець вогню” Із книги “Танець вогню” (Херсон: Айлант, 2005) Свідок Мій горішку міцненький, колись! Все, що бачив і чув ти колись Випадково і не випадково, З перевтоми напруживши зір, Виливай, наче кров, на папір. Перетворюй мовчання у Слово. Ти був свідком страшних потрясінь. Час мости спопелив ще й осін- Ній листочок спалив...
- Кичинський Анатолій Із книги “Дорога завдовжки з любов” Із книги “Дорога завдовжки з любов” (К.: Молодь, 1988) ПЕРЕСОХЛЕ РІЧИЩЕ Де ріка протікала, Тече борозна. В пересохлому річищі, Темний від мулу, Час тече, мов глибока вода прибутна, І виорює плуг з його темного дна Дно ріки, Світлу назву її затонулу. Плуг виорює з темряви корені слів, Крила стріл і...
- Кичинський Анатолій З книги “Землі зелена кров” З книги “Землі зелена кров” (К.: Молодь, 1982) Тихше, музико, – грає вино! Ні, не грає – нівроку співає. Молоде і веселе, воно Степове моє сонце спиває. І горить моє сонце у нім, І тече моє сонце у чару, Чия срібная креш – ніби німб – Над ковтком прохолодного жару,...
- Блакитна дитина скорочено – Анатолій Дімаров Якщо мій син приносить погану оцінку зі школи, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Хлопчик розповідає, як вони бавилися, катаючись один на одному й наїхали на вчительку, яка злякалася й побігла. Я суворо кажу, що так робити неможна. Бабуся починає хвалити свого сина, який завжди добре...
- Блакитна дитина – АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ скорочено АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ Блакитна дитина Якщо мій син приносить погану оцінку зі школи, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Хлопчик розповідає, як вони бавилися, катаючись один на одному й наїхали на вчительку, яка злякалася й побігла. Я суворо кажу, що так робити не можна. Бабуся починає хвалити...
- Блакитна дитина – АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість...
- АНАТОЛІЙ ДРОФАНЬ Анатолій Павлович народився в місті Ічня на Чернігівщині в сім’ї залізничника. Батько письменника був завзятим мисливцем. Багато років він головував у місцевому товаристві мисливців та рибалок. Маленькому Толі нерідко випадала нагода побувати з батьком на полюванні, посидіти біля вечірнього вогнища, заночувати під копицею пахучого сіна. В Ічні хлопець закінчив семирічку,...
- АНАТОЛІЙ БОРТНЯК Анатолій Агафонович Бортняк народився 27 квітня 1938 р. в с. Олександрівка Тростянецького району в учительській родині. Дитинство майбутнього письменника пройшло в с. Жабокричі Крижопільського району. Картини, які він бачив хлоп’ям, надовго закарбувалися в пам’яті, а з часом були відтворені в поезіях. Животіння в окупованому селі, приниження, бомбардування, спалення сусіднього партизанського...