Короткий виклад змісту Повести “Рене де Шатобриан”
Рене, парубок знатного роду, поселяється у французькій колонії в нетрях Луизиани, серед індійського племені начезов. Минуле його обкутане таємницею. Схильність Рене до меланхолії змушує його уникати суспільства людей. Виключення становлять лише його названий батько, сліпий старець Шактас, і місіонер форту Розали батько Суэль. Марне, однак, вони намагаються довідатися в Рене причини його добровільної втечі. Протягом декількох років Рене приховує свою таємницю. Коли ж, одержавши якийсь лист, він став уникати обох своїх старих друзів, вони переконали
На березі Міссісіпі Рене вирішує нарешті почати своє оповідання. “Яким жалюгідним здасться вам моє вічне занепокоєння!” – говорить батькові Суэлю й Шактасу Рене, “парубок, позбавлений сили й доблесті, що знаходить свої страждання в самому собі” і скаржиться тільки на лиха, які він сам собі заподіювався
Його народження коштувало життя матері. Він виховувався вдалині від батьківського даху й рано виявив гарячність натури й нерівність характеру. Рене почуває себе вільно тільки в суспільстві сестри Амели, з якої тісними й ніжними узами його зв’язує
Батько Рене вмирає на його руках, і парубків, уперше відчувши подих смерті, замислюється про безсмертя душі. Перед Рене відкриваються оманні дороги життя, але він не може вибрати ні однієї з них. Він випробовує спокусу вкритися від миру, міркуючи про блаженство монастирського життя. Вічно охоплені тривогою жителі Європи споруджують для себе обителі тиші. Чим більше сум’яття й суєти в людському серці, тим більше тягнуть самоту й мир. Але по властивому йому мінливості, Рене змінює свій намір і відправляється впутешествие.
Спочатку він відвідує землі зниклих народів, Грецію й Рим, але незабаром йому набридає “ритися в могилах” і відкривати для себе “порох злочинних людей і справ”. Йому хочеться знати, чи більше чесноти й чи менше нещасть у живих народів. Особливо намагається Рене довідатися людей мистецтва й тих божественних обранців, що прославляють богів і щастя народів, шанують закони й віру. Але сучасність не показує йому краси так само, як стародавність не відкриває істини
Незабаром Рене вертається на батьківщину. Колись у раннім дитинстві йому довелось побачити захід великого століття. Тепер він минув. Ніколи ще з жодним народом не відбувалося зміни настільки дивна й раптової: “височина духу, повага до віри, строгість вдач змінилися спритністю розуму, невір’ям і зіпсованістю” . Незабаром у своїй батьківщині Рене почуває себе ще більш самотнім, чим в інші країнах
Розбудовує його й непояснене поводження сестри Амели, що покинула Париж за кілька днів до його приїзду. Рене вирішує оселитися в передмістя й жити в повній безвісності
Спочатку йому робить приємність існування людини нікому не веденого й ні від кого не залежного. Йому подобається змішуватися з юрбою – величезною людською пустелею. Але зрештою все це стає для нього нестерпним. Він вирішує вийти на лоно природи й там закінчити свою життєву мандрівку
Рене усвідомить, що його гудять за мінливість смаків, обвинувачують у тім, що він безперестану мчиться повз мету, який міг би досягти. Одержимий сліпим потягом, він шукає якогось незвіданого блага, а все завершене не має цінності в його очах. І доконана самітність, і невпинне споглядання природи приводять Рене в невимовний стан. Він страждає від надлишку життєвих сил і не може заповнити бездонну порожнечу свого існування. Те він випробовує стан спокою, то він у сум’ятті. Ні дружні зв’язки, ні спілкування з миром, ні самота – ніщо Рене не вдалося, усе виявилося фатальним. Почуття відрази до життя вертається з новою силою. Дивовижна нудьга, як дивна виразка, підточує душу Рене, і він вирішує піти з життя
Однак необхідно розпорядитися своїм майном, і Рене пише лист сестрі. Амели почуває вимушеність тону цього листа й незабаром замість відповіді приїжджає до нього. Амели – єдина істота на світі, що Рене любить. Природа наділила Амели божественною лагідністю, чарівним і мрійливим розумом, жіночою сором’язливістю, ангельською чистотою й гармонійністю душі. Зустріч брата й сестри приносить їм безмірну радість
Через якийсь час, однак, Рене зауважує, що Амели починає втрачати сон і здоров’я, часто проливає сльози. Один раз Рене знаходить адресоване йому лист, з якого треба, що Амели вирішує назавжди залишити брата й вийти в монастир. У цій поспішній втечі Рене підозрює якусь таємницю, можливо, жагучу любов, у якій сестра не зважується зізнатися. Він уживає останню спробу повернути сестру й приїжджає в Б., у монастир. Відмовляючись прийняти Рене, Амели дозволяє йому бути присутнім у церкві під час обряду її постригу в черниці. Рене уражений холодною твердістю сестри. Він у розпачі, але змушений скоритися. Релігія тріумфує. Зрізані священним жезлом, падають волосся Амели. Але, щоб умерти для миру, вона повинна пройти ще через могилу. Рене схиляє коліна перед мармуровою плитою, на яку лягає Амели, і раптово чує її дивні слова: “Боже милосердний <…> благослови всіма дарунками твоїми брата, що не розділяв моєї злочинної страсті!” Така жахлива правда, що відкриває нарешті Рене. Розум його каламутиться. Обряд переривається
Рене випробовує глибоке страждання: він став мимовільною причиною нещастя сестри. Горі для нього тепер – постійний стан. Він приймає нове рішення: покинути Європу. Рене чекає відплиття флоту в Америку. Часто бродить він навколо монастиря, де вкрилася Амели. У листі, отриманому їм перед від’їздом, вона зізнається, що час уже зм’якшує її страждання
На цьому повість Рене закінчується. Ридаючи, він простягає батькові Суэлю лист ігумені монастиря зі звісткою про кончину Амели, що заразилася небезпечною хворобою в той час, як вона доглядала за іншими черницями. Шактас утішає Рене. Батько Суэль, навпроти, дає йому сувору одповідь: Рене не заслуговує жалості, його прикрості, у повному розумінні слова, – ніщо. “Не можна вважати себе людиною піднесеної душі тільки тому, що мир тобі здається осоружним”. Усякий, кому дані сили, зобов’язаний присвятити їхньому служінню ближньому. Шактас переконаний, що щастя можна знайти тільки на шляхах, загальних для всіх людей
Через небагато часу Рене гине разом із Шактасом і батьком Суэлем під час побиття французів і начезов Влуизиане.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)