Короткий виклад змісту “Барон на дереві”
Неймовірні події теперішнього роману, що сполучить у собі ознаки й есе, і утопії, і філолофсько-сатиричної повісті, відбуваються на переломі XVIII і XIX сторіч. Герой його, барон Козимо ди Рондо, у віці дванадцяти років, протестуючи проти варених равликів, що подаються щодня до обіду, забирається на дерево й вирішує провести там все життя, поклавши собі за правило ніколи не стосуватися землі. І от, неухильно виконуючи своє рішення, юний Козимо починає облаштовувати своє життя на деревах
Учачись перебиратися з дерева на дерево, він попадає в сад
Постачальником Козимо є його молодший брат Бьяджо – він носить йому ковдри, парасольки, їду й все необхідне для життя. Смиренний абат Фошлафлер, що навчає братів всім наукам, дає Козимо уроки на відкритому повітрі. Бьяджо бачить, як його старший брат, “сидячи на гілці в’яза й звісивши ноги, а абат – унизу, посередині галявини на лавочці”, в один голос повторюють гекзаметри. Потім Бьяджо спостерігає, як абат, “бовтаючи довгими тонкими ногами в чорних панчохах”,
Козимо успішно полює й, подібно Робинзону Крузо, зі шкір убитих їм звірів шиє собі одяг. Він приручає забуту Віолою таксу й називає її Оттимо-Массимо, думаючи, що дівчинці це сподобається
Козимо вудить рибу, отлавливает бджолині рої й поступово перестає дотримувати заведені в сім’ї звичаї, як, наприклад, ходити до обідні, і усе рідше з’являється на гілці дуба біля розкритого вікна церкви
У лісі, де живе Козимо, господарює розбійник Лісовий Джан. Один раз, коли юний барон сидить на гілці й читає “Жиль Блаза” Лесажа, на галявину вискакує Лісовий Джан: за ним женуться сбіри. Козимо рятує розбійника, і той просить у нього почитати книжку. Між ними зав’язується зворушлива дружба. Тепер всі книги з домашньої бібліотеки, які Бьяджо носить братові, прочитуються ще й Лісовим Джаном, від якого вони вертаються “розпатланими, із плямами цвілі й слідами равликів, тому що Бог знає, де він їх зберігав”. Розбійник звикає читати, і “незабаром для брата, підганя вічно ненаситним розбійником, читання з півгодинної забави перетворилося в основне заняття й головну мету”, тому що, перш ніж давати книгу розбійникові, йому доводиться її хоча б переглядати: Лісовий Джан розбірливий і не читає поганих книг. Поступово грізний розбійник переймається відразою до “людей злочинн і порочним”, перестає займатися своєю розбійницькою справою, попадає у в’язницю, а потім на шибеницю – як і герой останньої прочитаної имкниги.
За час знайомства з розбійником у Козимо розвивається невгамовна пристрасть до читання й серйозних занять. Він сам шукає абата Aошлафлера й вимагає, щоб той пояснив йому той або інший предмет. Найдобріший абат виписує для свого вихованця новітні книги, і поступово по окрузі повзе слух, що в замку барона ди Рондо живе “священик, що стежить за всіма самими що ні на є блюзнірськими книгами в Європі”. Церковний трибунал заарештовує абата, і залишок життя йому доводиться провести в “в’язниці й монастирі”. Отправившийся на полювання Козимо нс устигає попрощатися зі своїм наставником
Козимо вступає в переписку з найбільшими вченими й філософами Європи. На жаль, листа ці безвісти пропади – і “напевно минулого поїдені цвіллю й згризені білками”.
Читаючи “Енциклопедію” Дідро й д’аламбера, Козимо переймається бажанням “зробити що-небудь на благо ближнього”. За допомогою Огтимо-Массимо він запобігає лісовій пожежі, а потім рятує околишніх жителів від мусульманських піратів
Незважаючи на своє бурхливе життя, Козимо не почуває задоволення: він дотепер не зустрів любов – як відшукати любов на деревах? Зненацька він довідається, що в Оливбассе на деревах живе ціла колонія іспанців, і відразу пускається в подорож через ліси, “з великим ризиком переборюючи ділянки, де майже немає рослинності”.
В Оливбассе дійсно розташувалася на деревах колонія вигнанців – іспанських феодалів, що обурилися проти короля Карла III через якісь привілеї. Козимо знайомить із Урсулой і пізнає таїнство любові. Незабаром іспанцям виходить прощення, вони спускаються з дерев і їдуть; батько Урсули кличе Козимо із собою – женившись на його дочці, він стане його спадкоємцем. Парубок відмовляється: “Я оселився на деревах до вас, залишуся на них і після вас!” – відповідає він
Прибувши додому, Козимо важко занедужує. Видужуючи, він, змушений нерухомо сидіти на дереві, починає писати “Проект конституції ідеальної держави, розташованого на деревах”, у якому описує уявлювану надземну республіку, населену справедливими людьми. Своя праця він посилає Дідро. Слухи про Козимо бродять по Європі, газетярі у своїх вигадництвах поміщають його десь “між гермафродитом і сиреною”. Возращается Віола – вона виросла й стала теперішньою красунею. Дитяча прихильність перетворюється в бурхливу пристрасть. “Для Козимо, та й для Віоли теж, почався самий прекрасний час у житті, вона носилася по полях і дорогам на своїй білій конячці й, углядівши Козимо між листям і небом, відразу злазила з коня, піднімалася по кривому стовбурі й густих галузях”. Закохані пізнають один одного й самих себе. Але проходить час, палкі коханці сваряться й розстаються назавжди.
Після цього “Козимо довго ходив у лахміттях по деревах, ридаючи й відмовляючись від їжі”. Барона охоплює божевілля. Саме в цей період він опановує мистецтвом друкарства й починає публікувати брошури й газети. Поступово розум вертається до Козимо; він стає масоном, журнал, видаваний їм, одержує назву “Розумне хребетне”.
Над Європою дують вітри волі, у Франції відбувається революція. Козимо допомагає місцевим жителям позбутися від сбірів і збирачів податків. На сільській площі саджають дерево волі, і Козимо із триколірною кокардою на хутряній шапці з верхівки його виголошує промову про Руссо й Вольтера
Козимо благополучно винищує полк, що поглибився в ліс, австрійців і надихає на битву загін французьких волонтерів під командуванням поета, лейтенанта Папийона. Незабаром французькі війська з республіканських стають імператорськими й неабияк осточертевают місцевим жителям. Роблячи після коронації поїздку по Італії, Наполеон зустрічається зі знаменитим “патріотом, що живе на деревах” і вирікає: “Якби я не був імператором Наполеоном, я б хотів бути громадянином Козимо Рондо!”
Козимо старіє. Військо Наполеона розбите на Березині, англійці висаджуються в Генуї, усі чекають нових переворотів. Дев’ятнадцяте століття, почавшись погано, триває ще гірше. “Над Європою нависла тінь Реставрації; всі реформатори, будь те якобінці або бонапартисти, розбиті; абсолютизм і єзуїти знову тріумфують перемогу, ідеали юності, світлі вогні й надії нашого вісімнадцятого століття – усе перетворилося в попіл”. Недужний Козимо цілими днями лежить на встановленій на дереві ліжка, гріючись біля жаровні. Зненацька в небі показується монгольф’єр, і в ту хвилину, коли він пролітає мимо Козимо, той “з воістину юнацькою спритністю” хапається за його канат, що бовтається, з якорем і, уносимий вітром, зникає в морський далися
“Так зник Козимо, не доставивши нам розради побачити, як він вертається на землю хоча б мертвим”.
Е. В. Морозова
(2 votes, average: 4.50 out of 5)