Короткий переказ змісту “Орфей спускається в пекло”

Дія п’єси розвертається в “маленькому містечку одного з південних штатів”. Власника універсального магазина Джейба Торренса, ватажка місцевого ку-клукс-клану, привозять із лікарні, де після ретельного обстеження лікарі прийшли до висновку, що дні його полічені. Цей живий мрець навіть на порозі могили здатний вселяти жах у близьких людей, і хоча на сцені він майже не з’являється, стукіт його ціпка зверху, коли він кличе до постелі дружину Лейди, не раз зловісно лунає протягом дії

Лейди значно моложе чоловіка. Двадцять років тому,

коли її, вісімнадцятирічну дівчину, кинув Дэвид Катрир, якому рідні підшукали вигідну наречену, а батьківське кафе разом з батьком, італійцем, що продавав спиртне не тільки білим, але й неграм, спалили ку-клукс-клановци, їй, що залишилася без засобів до існування, довелося погодитися на шлюб з Торренсом – по суті, продати себе. Одного вона не підозрює: чоловік був проводирем дикої банди в ту ніч, коли загинув неї батько

Магазин розташований на першому поверсі будинку, де живуть Торренси, і тому повернення Джейба з лікарні бачать клієнти, оказавшиеся там у цей момент. Серед них і місцева відщепенка Кэрол

Катрир, сестра колишнього коханця Лейди. Вона, по суті, живе в машині, в “своєму маленькому будиночку на колесах”, у вічному русі, але з обов’язковими зупинками в кожного бара. Кэрол органічно не виносить самітності, рідко ночує одна, і в місті її вважають німфоманкою. Кэрол не завжди була такою. Колись вона, наділена загостреним почуттям справедливості, виступала за права негрів, домагалася для них безкоштовних лікарень, навіть брала участь у марші протесту. Однак ті ж кола, що розправилися з батьком Лейди, утихомирили й цю бунтарку

Вона перша звертає увагу на появу в крамниці Вэла, якого привела сюди Ви Толбет, дружина місцевого шерифа, – та чула, що Лейди шукає помічника в справах. “Дика краса” парубка, дивна куртка зі зміїної шкіри, його п’янкий погляд розбурхують колишню “активістку”, а нині звичайну шукачку пригод. Він здається їй чи ледве не посланцем іншої цивілізації, але на всі її загравання Вэл коротко відповідає, що подібні пригоди його більше не хвилюють. Пити без просиху, курити до очманіння, валандатися Бог знає де з першої зустрічної – все це добре для двадцятилітніх телепнів, а не для людини, якому сьогодні здійснилося тридцять

А от на Лейди він реагує зовсім інакше. Повернувшись у крамницю за забутою гітарою, він зіштовхується з жінкою. Зав’язується розмова, виникає відчуття спорідненості душ, їх тягне друг до друга. Лейди здавалося, що за всі ці роки існування поруч Джейба вона “заморозила” себе, придушила всі живі почуття, але зараз вона поступово відтає, вслухуючись у легкий поетичний монолог Вэла. А той розповідає про рідких маленьких пташок, які все життя перебувають у польоті одни-одинешениси (“у них зовсім немає лапок, у цих маленьких пташок, все життя – на крилах, і сплять на вітрі: розкинуть уночі крильця, а постіллю їм – вітер”). Так вони й живуть і “ніколи не злітають на землю”.

Зненацька для себе Лейди починає откровенничать із дивним незнайомцем, навіть відкриває завісу над своїм невдалим шлюбом. Вона згодна взяти Вэла на роботу. Після відходу Вэла вона доторкається до гітари, що парубок все-таки забув, і вперше за довгі роки легко й радісно сміється

Вэл – поет, його сила в чіткому баченні протилежностей миру. Для нього життя – це боротьба сильного й слабких, зла й добра, смерті й любові

Але є не тільки сильні й слабкі люди. Є такі, “на які тавро ще не випалене”. Вэл і Лейди належать саме до такого типу: як би не складалося життя – душу їх вільна. Вони неминуче стають коханцями, і Вэл поселяється в маленькій кімнатці, пов’язаною з магазином. Про те, що Вэл живе тут, Джейбу невідомо, і коли один раз доглядальниця на прохання хазяїна магазина допомагає йому рано ранком зійти вниз, перебування в крамниці Вэла – повна несподіванка для нього. Джейб моментально розуміє, що до чого, і, щоб зробити боляче дружині, випалює в гніві, що це він із дружками підпалив будинок її батька. Лейди таке в голову навіть не приходило – вона вся кам’яніє

Вэл уже многим намозолив у місті ока. Обивателів дратує, що він дружелюбний з неграми, не гребує спілкуватися з відщепенкою Кэрол Катрир, а шериф Толбет навіть приревнував до нього свою старіючу дружину, який парубок усього лише симпатизує: йому духовно близька ця художниця, фантазерка, що марить наяву й зовсім незрозуміла чоловіком. Шериф наказує Вэлу покинути місто у двадцять чотири години

Тим часом Лейди, згоряючи від любові до Вэлу й від ненависті до Джейбу, готується до відкриття кондитерської при магазині. Для неї ця кондитерська – щось начебто данини пам’яті батькові, вона мріє, що тут усе буде як колись у батьківському кафі у виноградників: буде литися Музика, закохані будуть призначати тут побачення. Вона жагуче мріє, щоб умираючий чоловік побачив перед смертю – виноградник знову відкритий! Воскрес із мертвих!

Але передчуття торжества над чоловіком мерхне перед відкриттям того, що вона вагітна. Лейди в нестямі від радості. З лементом: “Я перемогла тебе. Смерть! Я знову жива!” вона вибігає по сходам, немов забувши, що там нагорі перебуває Джейб. А той, исчахнувший і жовтий, пересилюючи себе, з’являється на площадці з револьвером у руці. Здається, що він дійсно сама Смерть. Лейди злякано кидається до нерухомо вартому Вэлу й прикриває його своїм тілом. Чіпляючись за поруччя, старий стріляє, і смертельно поранена Лейди падає. Підступний чоловік кидає револьвер до ніг Лейди й кличе рятуйте! кричачи, що працівник застрелив дружину й грабує крамницю. Вэл кидається до дверей – туди, де коштує машина Кэрол: жінка ще сьогодні, довідавшись про попередження шерифа, пропонувала відвезти його куди-небудь подалі. За сценою чуються хрипкі чоловічі лементи, постріли. Вэлу піти не вдалося. На підлозі тихо вмирає Лейди. Цього разу Смерть перемогла Життя

В. И. Бернацкая

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий переказ змісту “Орфей спускається в пекло”