Короткий виклад сюжету – Кончина Повість
Дія розвертається в селі Пожежі колгоспу “Влада праці”. Народ збирається в будинку вмираючого голови. Євлампій Никитич Ликов був знаменитий не тільки в області, але й у країні. Усі розуміють, що грядут зміни, і згадують ті тридцять років, що Ликов очолював колгосп
З’являється й уже п’ять років не старий, що виходив з хати, Матвій Студенкин, перший голова. Це він проводив у селі колективізацію, організував комуну. Прихильників у комуни спочатку було небагато, але зібралася довкола нього “голосиста бідняцька вольниця”, зненацька
Приходить до умираючого й другий послу його людина в колгоспі,
583
Щастя рідному селу. Повернувшись додому після гімназії, коли в селі панувала післяреволюційна розруха, він зумів розбагатіти, зробивши неймовірний для села обмін коня на порося, і став розводити свиней. Але йому хотілося щастя й багатства для всіх. Тому він і вступив у колгосп. Однак мужики йому не вірили. Його породиста худоба загинула в колгоспі, та й сам Іван уже не мав того виду, що колись. Тоді він вирішив помститися – підпалити колгоспну стайню. Але на місці злочину його застав голова й уперіщив голоблею, а потім сам же відвіз у лікарню. Розповідати нікому не став, а взяв Івана, у якого був перебитий хребет, до себе в рахівники. Так все життя й просидів каліка в правлінні колгоспу
З мудрим господарюванням Івана й ликовским підходом до людей вони в перший же рік домоглися врожаю. У колгоспу був хліб, коли навколо лютував голод. Надлишки відразу ж пішли в обмін на цегли для корівника, поступово заставлялися основи колгоспного добробуту
Пийко вмів з потрібними людьми загальна Мова знаходити. Але найшовся й у нього ворог – секретар райкому Чистих. Він зібрався було зняти Ликова з посади. Але отут відбулася велика обласна нарада колгоспників, де Ликову вдалося вирізнитися. Потім – з’їзд колгоспників-ударників у Москві, навіть на фотографію із самим товаришем Сталіним проліз. Але виявилося, що всі могутні
Друзі Ликова – вороги народу. Чистих і під нього клин підбивав, так сам догодив у табори. Ликов вийшов переможцем, його стали боятися
Зненацька в смертного одру голови розпалюється скандал. Вічно тиха й мовчазна дружина Ликова Ольга обрушується на що прийшла прощатися секретарку Альку Студенкину, що була коханку голови, а нині його “звідницю”. Поки відбувається скандал, Ликов умирає. Іван Слегов сперечається про заміну із заступником Ликова, сином того самого Чистих, Валеркою, колись пійманим на злодійстві, але прощеним і що служили Ликову вірою й правдою. Слегов називає людину, чиє ім’я не можна вимовляти в цьому будинку, племінника голови, Сергія Ликова.
Цієї людини всі вважали щасливим. Щасливе дитинство в богатом дядином колгоспі. Потім Війна, і теж повезло – за всю війну жодної подряпини. Коли повернувся, колгосп відправив його в Тимирязевскую академію вчитися на агронома: дядько хотів мати в колгоспі свого кандидата наук, а те й професори. Але, відмінно відучившись два курси, Сергій повернувся додому, рятувати сусіднє Село, у якій панував голод. У цей час саме укрупнювали колгоспи, і сусідня Петраковская ввійшла в “Владу праці”. Сергій попросився туди бригадиром. Бригада була переведена на госпрозрахунок – за допомогу в техніку й насінному зерні вони повинні були розплачуватися із урожаю. Але Сергію вдалося заронити надію в душі бабів, які вже багато років нічого не бачили в житті. І відбулося чудо – хліб у Петраковскои вродився краще, ніж у Пожежах. Отут і помітив його Іван Слегов, побачив у ньому себе молодого. Але Сергій не боявся, що його не зрозуміють, тому що не на свої сили розраховував, не себе народним героєм уважав, а в бабів петраковских вірив. “Гніт без лампи горіти не буде”.
Але на наступний рік дядько Євлампій під час сівби зняв з Петраковской техніку. Сівба була завалена. Сергій із бригадирів був переведений у помічники бригадира, а надії петраковцев згасли, і здається, назавжди. Сергій заливав горе горілкою. У цей час спалахнула його любов до колишньої помічниці Ксюше Щегловій. Він хотів виїхати, але вона не могла залишити матір і просила Сергія повиниться перед дядьком. Виходу не було. Причиною несподіваної щасливої розв’язки стає дядино захоплення Ксюшей. Двобій дядька й племінника переростає в рукопашну Сергія із шофером і холуєм голови Лехой Шабловим: звичайно саме так вирішувалися проблеми в Пожежах. Сили були нерівні, і Сергій виявився в канаві без свідомості. Довелося витерпіти й дядино презирство: п’яним у канаві валяєшся. Але вузол розв’язався – Ксюша переїхала Впетраковскую.
Умирає Євлампій Ликов. У ту ж ніч умирає й Матвій Студенкин. Одна залишається Алька Студенкина. Сини голови, як звичайно напившись п’яними, у ту ж ніч сокирами забивають вірного холуя Леху Шаблова, колись висекшего старшого сина посередині вулиці за неповагу до батька. Рекомендуючи Сергія, закінчує свою кар’єру Слегов. Колгосп ховає голови. Але бій не кінчений, з померлими теж доводиться сперечатися. І Сергію вести цей бій
Е. С. Оствовська
(2 votes, average: 4.50 out of 5)