КОНСТАНТИ ІЛЬДЕФОНС ГАЛЧИНСЬКИЙ
КОНСТАНТИ ІЛЬДЕФОНС ГАЛЧИНСЬКИЙ
(1905-1953)
Польський поет Константи Ільдефонс Галчинський народився 23 січня 1905 року у Варшаві. Із початком першої світової війни його батьки переїхали до Москви, де Константи навчався у школі Польського комітету. У 1918 році сім’я Галчинських повертається до Варшави. Константи, закінчивши гімназію, вступає до уні-верситету на відділення класичної англійської філології. Гуманітарна освіта дала йому не тільки знання зі світової культури та мистецтва, а й змогу відчути поезію ніби зсередини, блискуче оволодіти
У 1923 році вийшли друком перші вірші Галчинського. В його ранній поезії багато від юнацької пози, бажання епатувати (“Вулиця шарлатанів”, “Музі ніжки цілую”, “Привіт, Мадонно”) і водночас не сприйняття богемності й естетства (“Одягну я
Університетські заняття були перервані службою у війську. Вірші цього періоду свідчать про світоглядну орієнтацію поета; він дедалі проникливіше вдивляється у життя. У 1928 році Галчинський публікує поему “Кінець світу” з підзаголовком “Видіння святого Ільдефонса, або Сатира на всесвіт”. Притаманна особистості Галчинського іронічність стає важливою прикметою його поетичного стилю.
У цей час у культурному житті Польщі заявляє про себе літературне угруповання “Квадрига”, засноване у 1927 році. Константи стає його активним членом. У колі проблем цієї групи першочерговими були питання творчої відповідальності поета. Галчинський щиро поділяє думку про суспільне призначення поезії. Його вірші стають не лише автопортретом художника, а й портретом епохи. Мандри зачарованої душі у казкових країнах ранніх поезій Галчинського поступаються місцем лірико – гротесковим замальовкам міського життя. Це поема “Польське пекло”, вірші “Марш масонів”, “Вулиця Товарна”, “Емігранти” та ін.
Творчий злет поета – початківця пов’язаний з його великим коханням та одруженням.
У 1931 -1933 роках Галчинський працює референтом з питань культури у польському консульстві в Берліні. Тут він створив один із своїх найкращих творів – поему “Бал у Соломона”, пройняту болем і стурбованістю за людину і людство.
У 1934-1936 роках поет із сім’єю живе у Вільнюсі, багато пише. Створена у цей час поема “Народне гуляння” свідчить про інтенсивні пошуки нових засобів зображення дійсності, збагачення віршованого ладу.
У 1937 році вийшла друком збірка Галчинського “Поетичні твори”.
Напередодні другої світової війни Галчинський, як і більшість європейських письменників, розмірковує про відповідальність інтелігенції за долю світу. Найча-стіше ставлення поета до тогочасної інтелігенції гостро критичне: “Ми все біжимо. З міста до міста, Інтелігенти. Сумуюча нація. Гинучий клас. Малі, замерзлі”.
Лірико – гротескова поезія Галчинського наповнюється соціальними мотивами.
З початком війни в 1939 роді поет був призваний до армії, а 17 вересня того ж року рядовий піхоти Галчинський потрапив до німецького полону і п’ять з половиною років провів у таборі для військовополонених. У повоєнному ліричному шедеврі “Веселих свят” поет так напише про цей жахливий час:
Скільки днів у полоні прожито,
Знемагав я у рабській роботі.
Срібний місяць, мов серце розбите,
Повисав на колючому дроті.
(Переклад Володимира Гоцуленка)
Чимало табірних поезій Галчинського збереглося. Вірші ходили у списках, їх передавали з уст в уста. Серед них – знаменита “Пісня про солдатів Вестерплятте”, присвячена захисникам Гданська:
Настали літні дні, коли
Судилося вмирати,
І маршем просто в небо йшли
Солдати з Вестерплятте.
(Переклад Романа Лубківського)
Лише навесні 1946 року Галчинський повертається на батьківщину. Живе у Варшаві. Вірить у нову Польщу. В 1946-1953 роках Галчинський видає збірки “Вірші”, “Зачарований візок”, “Шлюбні обручки”, “Ліричні вірші”, “Пісні”, цикл сатиричних мініатюр “Зелена Гуска”, віршовані фейлетони “Листи з фіалкою”; публікується у популярному журналі “Пшекруй” (“Огляд”).
Випробування воєнних років підірвали здоров’я Галчинського; інфаркти 1940 і 1952 років він переміг, а третій був фатальним. 6 грудня 1953 року поета не стало.
Висока духовна наснага пронизує всю поетичну спадщину Галчинського. Життєві та соціальні драматичні катаклізми, що випали на його долю, не похитнули властивого поетові життєствердного світовідчуття. “Посмішка – моральний обов’язок людини”,- напівсерйозно, напівжартома стверджував він.
Талант Галчинського барвистий і багатогранний. Його філологічна освіченість передбачає інтелектуального читача для вишуканої, високої поезії (“Муза”, “Венера”, “Гімн Аполлону”, “Ніобея”). А його сатиричні та жартівливі вірші написані у легкій, ігровій, доступній манері оповіді. Ось, наприклад, вірш “Чому огірок не співає”:
Питання оце заголовне,
Яке ми посміли задати,
Із мукою, навіть із болем
Належало б нам розв’язати.
Якщо огірок не співає
В негоду і в днину погожу,
Таку, певне, долю він має
І жити інакше не може…
(Переклад Івана Глинського)
Творчість Галчинського відзначається парадоксальністю думки, афористичністю і лаконізмом письма, узагальненістю характеристик. Його поетичний стиль по-єднав лірику, гумор і сатиру. Його сатира різноманітна за жанрами: сатиричні вірші, байки, поеми, фейлетони.
У світову літературу XX століття поет Константи Ільдефонс Галчинський увійшов як безсумнівний новатор художньої форми, який поставив на службу мистецтву прийоми гротеску й абсурду. Його відкриття стали набутком сучасної поезії, у тому числі й української (поеми Івана Драча “Соловейко-Сольвейг” та “Зоря і смерть Пабло Неруди”).
У 1945 році закінчилася друга світова війна. І як хотілося б вірити, що то буде остання війна в історії людства, що, як писав німецький поет Йоганн Хрістіан Фрідріх Гельдерлін (1770-1843), у світ “довершеність іде”:
Вже ніколи перед лжі марою
Не похилиться душа жива,-
Виплекана добрих муз рукою,
Сміло доторкнеться божества.
Чудотворних муз священна сила
Дасть надійну охорону їй,
Щоб вона у радості зміцніла,
Щоб її овіяв супокій!
(Переклад Миколи Бажана)
Та розколотий на воєнно-політичні блоки світ, ще не встигши отямитися від війни гарячої, занурився у війну “холодну”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)