Про те, як Ча перетворився у дракона

Жив колись людей по імені Ча. Батько його давно вмер, а мати ходила на поденну роботу. Сам Ча пас корів у багатого поміщика. Одного разу він відправився у поле вкосити трави. Викосив цілу галявину, набив мішок і відправився додому. На інший день приходить на те ж місце, дивиться - а трава там така, начебто її ніколи й не косили: густа, висока, соковита. Здивувався він, знову скосив усю траву на галявині й відніс додому. Коли втретє прийшов Ча на це місце, він знову побачив те ж саме: галявина знову заросла травою. З тих пір Ча щодня став приходити туди й щораз за ніч трава виростала, як за місяць. Одного разу задумався Ча: у чому отут справа? Напередодні тут ходили корови й вискубали всю траву, а сьогодні всі так, начебто ніколи жодної корови отут і не бувало. Ча розв'язав глянути, яке коріння у цієї незвичайної трави. Він копнув землю, витягся один корінець і раптом побачив: у землі щось світиться. Ча сунув туди руку - і витягся перлину. Гарна перлина блискала й переливалася на сонце! Ча зрадів й побіг додому показати знахідку матері. Мати помилувалася перлиною й поклала її у миску з рисом. Та з тієї пори скільки б Ча з матір'ю не з'їдали рису, їх миска завжди залишалася повної. Мати спочатку дивувалася, а потім зрозуміла, що ця перлина чарівна. Вона сховала її у скриньку із грішми - і із цього дня гроші у будинку не переводилися. Мати із сином зажили багато й ситно. Але чим більше багатів Ча, тем жадібніше він ставав. Одного разу прийшли до нього сусіди зайняти борошно й грошей. - Не дам їм нічого, - сказав Ча матері, - багато їх отут, ледарів, набереться! Та прогнав сусідів. Іншим разом одна бідна жінка попросилася до них переночувати. Ча не пустив її: ще обкраде будинок! Колись Ча був веселим і добрим хлопцем, а тепер ставав усі зліше й скареднее. У той рік був великий неврожай. Сусіди голодували, рису вже давно ні у кого не було, люди їли кору з дерев. А у Ча ломилися засіки від зерна, він навіть курей кормил рисом. Сусіди розв'язали востаннє піти до Ча, попросити у нього рису у борг. - Та розмовляти з ними не буду, краще піду, - сказав Ча, довідавшись про це. Він побрав свою перлину, поклав у рота і пішов з будинку. Дійшов Ча до лісу й присів відпочити на камінь. Посидів він небагато – і заснув, а у сні не помітив, як проковтнув перлину. Прокинувся він від нестерпної спраги. У животі палило, начебто там горіло багаття, мова й горло пересохнули. Ча повернувся додому, випив два цебра води, але не напився. Тоді він пішов до ріки, ліг на живіт і став пити прямо з ріки. Пив, пив, випив полреки, а пити усе хотілося. Та раптом Ча відчув, що усе тіло його ломить, голова болить, руки й ноги зводить. Дихати стало важко, перед очима пішли кола, а пити захотілося ще більше. Із труднощами підповз Ча ближче до ріки, нахилився й побачив у воді страшного дракона з дивовижними іклами, кривими пазурами на зарослих вовною лабетах, з довгим, покритим лускою хвостом. З пащі дракона виривалися полум'я й дим, ікла зловісно клацали. Та раптом зрозумів Ча, що це його відбиття. Він злякався, завив, заметався. Але усе шаленство його було даремне: перетворитися знову у людину він не міг. Ось як був покараний Ча за свою жадібність!