У великій країні жив великий цар Бача. Одного разу, бажаючи розважитися, він відправився на велику рівнину й улаштував там велике свято. На святі було кілька тисяч гостей, і під час бенкету частина рису з їхніх губ падала на землю.
Коли частування було з'їдено, гості пішли. А рис, що впав на землю, підібрали мурахи. Вони віднесли його й зарили у землю.
Незабаром у цю країну прийшов великий цар з іншої країни. Він задумав піти війною проти пануючи, що влаштував велике свято.
Військо зробило зупинку на тому самому місці, де відбувався бенкет. Місце це було зовсім пустельним - ні дерева, ні води, - і усе військо голодувало.
Побачивши, що воїнам нема чого є, мурахи дістали із землі варений рис і нагодували їм усю армію.
Тоді проводир війська запитав мурах:
- ПРО, мурахи, звідки у вас цей варений рис? Мурахи відповідали:
- ПРО, великий цар, у цій країні живіт інший великий цар - Бача.
Недавно цар Бача приходив на це місце й бенкетував отут. Коли рис був з'їдений, гості пішли, а крохи, що впали з їхніх губ, ми зібрали й сховали для себе. Проводир війська здивувався:
- Як видне, у цього царя велике військо й велика країна. Краще нам не воювати проти нього. Я почуваю, що ми не зможемо перемогти його.
Та із цими словами він повернув своє військо назад.