Жив у нашому селі один селянин. Такий він була дивна людина, що якщо йому сказати: у сусіда будинок горить, він відповість:
- А я при чому? Про чужі справи навіть небо не опікується! Це не моя справа. Так і прозвали його у нас:
Не - моє - справа.
Одного разу Не - моє - справу купив у місті мішок соєвих бобів. Звалив він його на плече й поніс додому.. А того й не помітив, що у мішку була діра. Ось він іде, а боби один за іншим сиплються на землю. Незабаром з ним порівняв сусід, який теж вертався з базару. Подивився він, як боби з мішка сиплються, і запитав Не - моє - справу:
- Якщо у іншого скоїлося ихо, сказати йому або не сказати?
- Чужі справи нікого не стосуються, - пробормотів Не - моє - справу. Сусід замовчав.
Пройшли ще небагато. Боби усе сиплються й сиплються. Мішок наполовину спорожнів. Сусід знову запитує:
- Ну, а якщо можна допомогти чужому лиху, тоді як?
- Так ніяк! - відповідає Не - моє- справа. - Тобі-Те яка від цього вигода? Ніколи не плутайся у чужі справи.
Дійшли до села. Отут тільки помітив Не - моє - справу, що майже всі боби висипалися з мішка. Дуже він розсердився.
- Що ж ти, черепашачий син, не сказав мені нічого? Сусід відповідає:
- Так адже ти, Не - моє - справа, сам мені сказав, що ця не моя справа!