Історія Маші Миронової (Капітанська дочка)
Роман Капітанська дочка зріле й один із кращих творів Олександра Сергійовича Пушкіна. У романі створюється широка панорама подій напередодні й під час селянської війни під предводительством Пугачова. Героїчний час народило й самовіддані характери. Хочеться зупинитися на образі Марьи Іванівни Миронової, простежити всі зміни, що відбулися з нею, пояснити їх причину
На початку добутку перед нами з’являється боязка, несмілива дівчина, про яку мати говорить, що вона боягузка. Безприданниця, у якої тільки і є, що частий гребінь, так віник,
Урятована Пугачовим і Гриневим, Марья Іванівна поступово знаходить втрачену рівновагу. Але от нове випробування: Гринев попадає під суд як зрадник. Довести його невинність може лише вона. Марья Іванівна знаходить у собі сили й рішучість їхати до двору імператриці шукати захист. Тепер у цих тендітних руках доля улюбленого, стан майбутнього щастя. І ми бачимо, що в цій дівчині дістало рішучості, спритності й розуму, щоб урятувати Гринева, відновити справедливість
У такий спосіб протягом роману поступово міняється характер цієї дівчини. З боязкої, безсловесної боягузки вона виростає в сміливу й рішучу героїню, здатну відстояти своє право на щастя. Саме тому роман названий на честь її Капітанська дочка. Вона щира героїня. Її кращі риси розів’ються й виявляться в героїнях Толстого й Тургенєва, Некрасова й Островського
Маша Миронова дочка коменданта Білогірської міцності. Це звичайна російська дівчина, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями. По своїй натурі вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнута, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Мати її, Василиса Єгорівна, говорила про неї: Маша, дівка на виданье, а яке в їй придане частий гребінь, так віник, так алтин грошей, із чим у лазню сходити. Добре, коли найдеться добра людина, а те сиди собі в дівках віковічної невестою.
Познайомившись із Гриневим, Маша полюбила його. Після сварки Швабрина із Гриневим, вона розповіла про речення Швабрина стати його дружиною. На це речення Маша, природно, відповіла відмовою: Олексій Иванич, звичайно, людина розумний, і гарного прізвища, і має стан; але як подумаю, що потрібно буде під вінцем при всіх з ним поцілуватися. Нізащо! Ні за які благополуччя! Махаючи, що не мріяла про казкове багатство, не хотіла виходити заміж по розрахунку
На дуелі зі Швабриним Гринев був важко поранений і кілька днів пролежав без свідомості. Всі ці дні Маша доглядала за ним. Придя в себе, Гринев зізнається їй у любові, після чого вона без усякої манірності зізналася Гриневу в серцевій схильності й сказала, що її батьки будуть ради її щастю. Але Маша не хотіла виходити заміж без благословення його батьків. Благословення Гринев не одержав, і Маша відразу ж віддалилася від нього, хоча їй дуже важко було це зробити, тому що її почуття як і раніше залишалися сильні
Після захоплення міцності Пугачовим батьки Маші були страчені, а неї сховала у своєму будинку попадя. Швабрин, залякавши попа з попадею, забрал Машу й посадив під замок, змушуючи вийти заміж за нього. На щастя, їй вдається відправити лист Гриневу із проханням про звільнення: Богу завгодно було позбавити мене раптом батька й матері: не маю на землі ні рідні, ні заступників. Прибігаю до вас, знаючи, що ви завжди бажали мені добра й що ви всякій людині готові допомогти….
Гринев не залишив неї у важку хвилину й приїхав разом з Пугачовим. У Маші відбулася розмова з Пугачовим, з якого той довідався, що Швабрин їй не чоловік. Вона сказала: Він мені не чоловік. Я ніколи не буду його женою! Я краще зважилася вмерти, і вмру, якщо мене не позбавлять. Після цих слів Пугачов усе зрозумів: Виходи, червона дівиця; дарую тобі волю. Махаючи бачила перед собою людини, що був убивцею її батьків, і, поряд із цим, її рятівником. І замість слів подяки вона закрила особу обома руками й упала без почуттів
Пугачов відпустив Гринева з Машею, сказавши при цьому: Візьми собі свою красуню; вези її куди хочеш, і дай вам бог любов так рада! Вони поїхали до батьків Гринева, але по дорозі Гринев залишився воювати в іншій міцності, а Маша із Савельичем продовжили свій шлях. Батьки Гринева добре прийняли Машу: вони бачили благо дати божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив’язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити. Любов Гринева до Маші вже не здавалася його батькам пустою примхою, вони тільки й бажали, щоб їхній син женився на капітанській дочці
Незабаром Гринева заарештували. Махаючи дуже сильно переживала, адже вона знала теперішню причину арешту й уважала себе винної в нещастях Гринева. Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятуватися
Маша зібралася їхати в Петербург, сказавши батькам Гринева, що вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, пострадавше –
Го за свою вірність. У Царському Селі, гуляючи по саду, вона зустрілася й розговорилася з однією знатною дамою. Махаючи розповіла їй про Гринева, і дама обіцяла допомогти, поговоривши з імператрицею. Незабаром Машу покликали в палац. У палаці вона довідалася в імператриці ту саму даму, з якої розмовляла в саду. Імператриця оголосила їй про звільнення Гринева, сказавши при цьому: Я в боргу перед дочкою капітана Миронова
У зустрічі Маші з імператрицею по-справжньому розкривається характер капітанської дочки простій росіянці дівчини, боягузливої по натурі, без усякого утворення, що знайшла в собі в необхідний момент досить сили, твердості духу й непохитної рішучості, щоб домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого
(2 votes, average: 4.50 out of 5)