Моє враження від повісті Пушкіна “Капітанська дочка”

Не дуже давно я прочитав книгу О. С. Пушкіна “Капитан-ская дочка”. У ній розповідалося про парубка Петрові Андрійовичеві Гриневе, якого батько спочатку хо-тел відправити служити в Петербург, а потім передумав і відправив його в Білогірську міцність. Перші впе-чатления Гринева від Білогірської міцності відразу були не кращими. Гарнізонне життя зовсім не залучало Гринева, як служба в Санкт-Петербурзі. Капітан Ми-ронов представлявся йому сердитим і строгим старикаш-кой, котрий повністю відданий своїй службі. Репутація Білогірської міцності

в Гринева ще більше испорти-лась, коли замість грізних веж і бастіонів, він уви-дел сільце, оточену бревенчатим забором. Надалі відношення Гринева до Білогірського крепо-сти дуже змінилося. Воно стало краще.

Життя для парубка в міцності стала “не тільки сносною, але й приятною”. Подання про коменданта виявилося помилковим – у його будинку Гринев був прийнятий, як рідний. І його дочка, Маша Миронова, сну-чалу не сподобалася Гриневу, а потім здалася йому дуже недурний. Майже відразу, як Гринев приїхав у кре-пость, він познайомився з культурною й освіченою людиною – зі Швабриним. І Гринев і Швабрин дуже

зраділи, що в цьому закутковому сільці є хоч одна культурна й грамотна душа. Але в дальней-шем їхнє відношення друг до друга початок різко портить-ся. Із самого початку їхньої дружби Швабрин лестив Грине-ву, говорячи, що Маша Миронова повна дурочка, пото-му що сам був по вуха закоханий у неї. Один раз Гринев склав вірші про свою кохану й показав їх Швабрину. Ці вірші, як він сказав, здалися повною дурістю, насправді ж сказав він це не тому, що вони йому не сподобалися, а від ревнощів до Гриневу. Потім Швабрин почав “немилосердно” розбирати каж-дую рядок вірша. Нарешті Гринев розлютив і на-чал кидатися на Швабрина, а той, зненавидівши Грине-ва, запропонував йому дуель на шпагах, на що молодий че-ловек з радістю погодився, тому що в даний мо-мент він готовий був розтерзати Швабрина, внаслідок чого був дуже сильно поранений їм “у груди, нижче пра-вого плеча”. Коли Гринев опам’ятався після поранення, ока-залось, що він лежить “на ліжку, у незнайомої горни-ці”. Потім відварилися двері. “Що? Який?” – произ-нес голос, від якого герой відразу затріпотів. Це була Марья Іванівна. Вона підійшла до ліжка й нахилилася. Петро був ще дуже слабкий, тому не повинен був мно-го розмовляти. Наступного дня Гринев, проснув-шись, замість Савельича побачив Машу. Потім вона поце-ловала Петра. Так розвивалася любов між дочкою капітана Миронова й здалеку молодою людиною, що приїхала,

Із цього моменту Гринев пішов на виправлення. І от од-нажди він сказав Марье Іванівні: “Мила, добра Ма-рья Іванівна, будь моею женою”. Відповідь була задовільний, але небагато пізніше Маша додала, що без згоди батьків Гринева вона заміж не піде. “У не-жности матушкиной я не сумнівався; але, знаючи вдачу й об-раз думок батька, я почував, що любов моя не слиш-ком його торкне й що він буде на неї дивитися як на примху парубка”, – з такими похмурими мис-лями Петро писав лист, із проханням про батьківське благословення, до себе додому. Показав його Маші, кото-рая сказала, що цей лист розжалобить навіть самого су-рового людини, і в них не було сумніву в його успе-хі. Через кілька днів прийшла відповідь. Він був отри-цательним. Буває так, що ти віриш у що-небудь на всі сто відсотків, а результат виявляється повної про-тивоположностью, тоді ти готовий рвати й метати. У Гри-нева було таке ж відчуття після того, як він про-чіл відповідь батька. Петруша був повністю розбитий отцовс-кой брутальністю

Небагато часу через прийшли кликати Гринева від імені коменданта. Коли Петро прийшов, комендант ска-зал: “Добродії офіцери, важлива новина! Слухайте, що нам пише генерал”. Він надяг окуляри й почав читати пись-мо. У ньому говорилося, що з-під варти втік донс-кой козак і розкольник Омелян Пугачов, і вже взяв і розорив кілька фортець, скрізь роблячи грабе-жи й страти; генерал наказував комендантові вжити належних заходів. Ще через кілька днів був схоплений башкирец “з обурливими аркушами”. Із цього приводу комендант знову зібрав офіцерів. Вони вирішили башкирца катувати. Комендант дав вказівку принести батога, а через кілька хвилин привели не-вольника. Башкирец ступнув через поріг. По всіх пер-знаках він був дуже старий, але ока його ще блискали вогнем. Комендант довідався в ньому того ще бунтівника, що побував у їхніх капканах. Нарешті, капітан Мир-новий сказав йому: “Говори, хто тебе підстелив”. У відповідь баш-кирец нічого не, сказав. Потім помічник коменданта Юлай повторив питання татарською мовою. Реакція була такий же, як і в першому випадку. Тоді комендант наказав починати хльостати його батогами. Башкирец на-чал турбуватися, і коли Юлай замахнувся, він видав жалібний протяжливий звук і відкрив рот, у якому вме-сто мови ворушився короткий обрубок. Гринев і всі були уражені цим случаємо

Через кілька днів пугачовці напали на міцність. Гринев бився з ними дуже завзято, але що могла зробити армія, що складається всього зі ста тридцяти солдатів, проти численної армії пугачовців. У підсумку солдати “лже-царя” без особливих зусиль взяли міцність. Коли Гринева привели до Пугачова, він довідався в ньому їх вожато-го, що проводив із Савельичем до постоялого двору в ніч бурану. Пугачов теж довідався Гринева, і я вважаю, що саме тому Пугачов помилував Пет-ра. Надалі відношення Гринева до Пугачова изме-нилось клучшему.

У результаті всіх цих подій, що відбувалися в Бе-логорской міцності, Петро Гринев довідався, що нежела-тельно грати в азартні ігри, засвоїв для себе опас-ность дуелей і ще багато чого й багато чого іншого. Але самим більшим пізнанням стало те, що він пізнав теперішню любов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Моє враження від повісті Пушкіна “Капітанська дочка”

Categories: Шкільні твори

Links