Я ліру присвятив народу своєму, Не небесам чужої вітчизни – Я пісню Батьківщині складав. Поняття гражданственности визначене Некрасовим уже в перших його добутках. Так, у вірші “Поет і громадянин” є рядка: “Що таке громадянин? Батьківщини гідний син.”. Так Некрасов визначає своє розуміння гражданственности, тобто розуміння важливих завдань, що коштують перед країною, і вміння працювати для їхнього здійснення. Гражданственная поезія Некрасова визначає народності егопроизведений, тому що він, думаючи про долю своєї Батьківщини,
не може не думати про народ. Видно, що для Некрасова поняття гражданственности й народності злиті воєдино; захищати інтереси селян і міської бідноти значить бути батьківщини гідним сином. У вірші ” Елегія ” ми читаємо: “Я ліру присвятив народу своєму”. З позиції поета-громадянина Некрасов ділить своїх героїв на три групи: людей праці, “заступників народних” і гнобителів. Добутку, присвячені Бєлінському, Добролюбову, Чернишевському, восславляют подвиги цих людей в ім’я народного щастя. Некрасов постійно підкреслює, що шлях повсталих “проти гнобителів народу” терпить, але усвідомить,
що без жертв не можуть бути досягнуті великі цілі. Будучи людиною волелюбних поглядів, Некрасов бореться за народне щастя пером. Центральний герой його добутків народ. Поет зображує його повно й широко, обрисовуючи не тільки картини селянського життя, але й життя міської бідноти. Одним з добутків справжньої гражданственности й народності є вірш “Міркування в парадного під’їзду”. Звичайне для Русі подія біля під’їзду багатого вельможі викликає в поеті масу сумних думок. Він думає про рабську покірність селян своїй частці, про чиновника, що купається, що не любить “обірваної черні”, про долю всього свого народу. Наприкінці вірша ставиться питання: “Ти прокинешся ль, виконаний сил? Відповідь на ці сумніви Некрасов шукає в самому народі. Такі добутки поета, як “Школьник”, “Залізниця” і поема “Кому на Русі жити добре?”, служать продовженням цих роздумів. У вірші “Школьник” поет передав гордість за свою країну, що “виводить із народу стільки славних”, що йдуть “до своєї великої мети”, людей. Трохи інший підхід до проблеми у вірші “Залізниця”. Воно побудовано у вигляді суперечки з “утеснителем народу”. Особливе значення тут приймає тема виховання. Ліричний герой сатирично описує Вані купця, прямого гнобителя народу, сперечається з генералом, що нехтує “чернь”. Головна думка вірша розкриває приватну цивільну позицію Некрасова: народ краща частина нації, він сам “грудьми прокладе дорогу собі”. На підтвердження цієї думки поет показав образи мужиків правдошукачів у поемі “Кому на Русі жити добре?”. Якщо в розумах простих селян зароджуються питання про щастя, правду, то такі нації, такий народ здатний до боротьби. Про що б не писав Некрасов у своїх добутках, вони завжди були вираженням його поглядів, яким поет вірний до кінця
