Народності поезії Н. А. Некрасова

Коли я думаю про борг художника, про його чесність перед часом і перед собою, перед Батьківщиною й перед народом, я преж-де всього згадую про Некрасова. И. Рыленков Поезія Н. А. Некрасова була знаменням нового вре-мени – зміни дворянського періоду визвольного руху разночинским. “Батогом висічена муза” Некрасова – це частка поневоленого народу, чия нена-висть, чиї борошна вже згущалися в грозові Хмари неисто-вых селянських хвилювань. Звертаючись до Батьківщини, і Пушкін і Лермонтов бачили національну велич російського народу, його

історію, славу бойових перемог, під-віги великих мужів, нарешті, простір російських степів, З дитинства знайому й неповторну природу. Для Не-Красова в поняття Батьківщини входив насамперед трудо-виття народ, селянин – годувальник і захисник землі Росіянці. Тому патріотизм поета був органічно пов’язаний з антидворянським протестом проти гнобителів мужика

Для Некрасова, як і для його друзів і єдине-мышленников – Чернишевського й Добролюбова, крес-тьянство було носієм революційної сили, спосіб-ний підірвати ненависну кріпосницьку систему. Некрасов був поетом селянської революції, тако-у було його “нове

слово”, з яким він увійшов у русявий-скую поезію. Положення кріпосного мужика, насущні його тре-бования – вся ця жорстока проза перетворилася під пе-ром Некрасова в матеріал високої поезії

Мужик став головним героєм Некрасова. Муза Некрасова, “муза плачуча, скорбна й боляща, всечасно прагнуча, принижено прохальна”, муза “помсти й суму” – рідна сестра простий кріпак жінки: Учорашній день, години в шостому, Зайшов я на Сінну, Там били жінку батогом, Селянку молоду. Ні звуку з її грудей, Лише бич свистали, граючи… І Музі я сказав: “Дивися!

Сестра твоя рідна!” Яка позиція Некрасова стосовно народу? Насамперед, це любов і жаль до нього, глубо-яке співчуття його важкій долі. Сувора правда, біль за людину чуються в стихот-ворении “У дорозі”. Нехитрими словами расска-зывает поетові ямщик про свою дружину – кріпак, підлоги-чившей утворення, а потім по примсі пана виданий-ний за простого мужика

У цьому оповіданні – трагедія живої загубленої душі. Багато віршів присвятив Некрасов долі простій росіянці жінки: Три тяжкі частки мала доля, И перша частка – з рабом повінчатися, Друга – бути матір’ю сина раба, А третя – до труни рабові покорятися, И всі ці грізні частки лягли На жінку російської землі. “Мороз, Червоний ніс” Народний поет не тільки побачив важку частку русявийі-ской жінки, але й восславил тип “величної слов’ян-ки”; він уболівав про її долю, але й захоплювався, пишався її красою, моральної


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Народності поезії Н. А. Некрасова

Categories: Нові твори

Links