Героїня роману французького письменника Г. Флобера “Саламбо”
Джерелом для роману послужило оповідання Полібія, античного історика II століття до н. е. С., дочка карфагенского воєначальника Гамилькара, і лівієць Томлю, проводир повсталих воїнів, – особистості історичні. Флобер з’єднав їх у любовній колізії, бажаючи злити воєдино політику й психологію, історію й містику. “Дитина й варвар (первісна людина) не відрізняють дійсного від фантастичного”, – писав Флобер, і ця думка була для нього ключовий у зображенні Саламбо. Дочкою Гамилькара володіє дивне томління, незрозуміле їй самої, анітрошки
Вона служить богині Танит і тривожать її не найманці, що осаджують місто, а хвороба священного пітона, уособлення могутньої богині, з якої вона відчуває містичний зв’язок. С. нудиться очікуванням любові, що переходить у релігійну екзальтацію. Бажання її здобувають містичний характер: вона прагне проникнути в таємниці світового життя й бачить у сні, як зірки котяться в неї під ногами. До свого наставника жерцеві-євнухові Ша-габариму, що присвятив себе Танит, С. випробовує ненависть, змішану зі страхом, і разом з тим щось схоже на любов
Всі
Гамилькар щасливий поверненням заимфа, однак, глянувши на розірваний ланцюжок на ногах дочки, розуміє, якою ціною отримана святиня, і відразу обручає дочка з нумидийским царем Нар-Гавасом, давно закоханим у красуню-жрицю. С. умовляє Нар-Гаваса вбити Мато, обіцяючи в нагороду свою любов. Нар-Гавас заманює Мато в пастку й бере в полон. Під час весільного бенкету з’являється знівечений катуваннями Мато й умирає на очах у С., а слідом за ним смерть наздоганяє С. “Так умерла дочка Гамилькара за те, що торкнулася покривала Танит”, – фраза, що завершує роман. Метафори в сучасному житті, уважав Флобер, – реальність для первісних людей. С. насправді не може жити без Мато, хоча й не розуміє цього. Прозу роману порівнювали з масивними бронзовими барельєфами, що запам’ятали шалені страсті, жорстокість і дику волю людей, що исчезнули в глибині століть
За мотивами роману було написано шість опер, у тому числі композитором Рейером (1890), і один балет. М. П. Мусоргский три роки працював над цим сюжетом, закінчив лібрето, куди включив вірші російських поетів, написав музичні номери, але задум залишився незавершеним. Музика “Саламбо” була використана композитором в опері ” Борис Годунов “.