Герої-“недотепи” у драматургії А. П. Чехова

Драматургія Антона Павловича Чехова – це настоящий джерело не тільки непідроблених, тонких, “теперішніх” людських емоцій, але й “живих”, чітких і объемних образів. Кожний чеховський герой досить багатогранований. У п’єсі “Вишневий сад” зображені самі що ні на є звичні й знайомі сучасникові автора людські характери, і в той же час більшість із них – самі теперішні “недотепи”. Нещасні, по суті, люди, що страждають від недосконалості життя, вони викликають більше співчуття, чим сміху. Звичайно, автор уживає в п’єсі

епітет “недотепа” тільки по отношению до чотирьох персонажів – Фірсові, Дуняше, Яші й Пете Трофимову. Але реальне коло недотеп, изображенних у п’єсі, куди як ширше.

Лакей Яша, найбільше на світі мріє про роскошний і блискучого паризького життя, вражає читача не тільки волаючою злиденністю свого внутрішнього миру, але й перекрученістю своєї системи життєвих цінностей, брутальністю, неуцтвом і небажанням або развиваться або вдосконалюватися. Такий же огрубілий, як і Яша, лакей Фірс – людин відсталий, укорінений у власних оманах, позбавлений найменшого почуття власного достоїнства. Петя Трофимов,

которий намагається робити “гарну міну при поганій грі”, затверджує, що ні в чиїй і ні в якій любові не нестатокется, хоча насправді є людиною, якій не вистачає саме любові й розуміння. Ідеаліст, разочаровавшийся в житті мрійник, він нікому не цікавий як особистість і страждає від цього Такими ж недотепами є в очах читача й колишніх хазяїв вишнівого саду – Гаїв і Раневская. Замість того, щоб спасать свій маєток, коли з’являється така можливість, і будувати реальні плани на майбутнє, ці люди тішать себе надією на допомогу напівміфічної тіточки з Ярославля.

Вони нещасні, і їхні страждання – щирі, але в той же час їхній Горе залишається горем людини-недотіпи, що не вживає реальних кроків для того, щоб якось виправити положення, людину, втратившишего всяке почуття реальності. Образ Лопахина – ще один приклад класичного недотепи. Він суперечливий і неоднозначний – Лопахин самотній і страждає від цього, але в той же час багато особистих якостей не дають йому ужити реальних заходів для того, щоб якось це виправити. Словом “недотепа”, вимовленим лакеєм Фірсом, і закінчується п’єса “Вишневий сад”. Чехов, розкриваючи читачеві образи героїв-недотеп, не вважає своєї первейший метою обличительство.

Не затаврувати недотеп следме – а просто поспівчувати цим, по суті, глибоко нещасним людям. Кожний з них неправий по-своєму – і тому по-своєму нещасний


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Герої-“недотепи” у драматургії А. П. Чехова

Categories: Твори з української літератури

Links