Фразеологізми як один із художніх засобів створення експресивно-емоційного фону новел Василя Стефаника
Фразеологізми у новелах В. Стефаника займають значне місце. Загалом, можемо сказати, що новели характеризуються із боку поетичного мислення глибиною і широтою думки. Мова творів В. Стефаника проста. Він уникає надто складних синтаксичних конструкцій.
У новелах переважають короткі речення серед яких чимало окличних.
Фразеологізми належать до характерних художньозображувальних особливостей новел Василя Стефаника.
Особливість мови В. Стефаника полягає в тому, що вона дуже наближена до покутського діалекту, містить багато фонетичних,
Отже, фразеологізми, використані В. Стефаником у своїх творах, мають, як і вся його лексика взагалі, чітко виражене забарвлення покутського діалекту.
Всі вони належать до розмовно-побутової фразеології з притаманною її образністю, емоційністю, експресивністю. Фразеологізми, поруч з іншими лексичними одиницями, служать стилістичним засобом створення соціально-психологічного фону новел.
Характерною особливістю фразем новел В. Стефаника є те, що вони переважно зустрічаються у мові персонажів новел. Це пояснюється особливостями стилю письменника, який
Фразеологізми разом з іншими образними засобами та змістом новел спрямовані на те, щоб донести думки автора до читачів, сформувати у них певні оцінки. Це торкається як ідейної спрямованості новел взагалі, так і окремих її фрагментів.
В. Стефаник – неперевершений художник слова. В центрі уваги його новел стоїть людина із своїм духовним світом, стражданнями, переживаннями.
Письменник у новелах намагається показати невідповідність внутрішнього світу людини їх конкретній поведінці. А фразеологізми, власне, і допомагають побачити і відчути цю невідповідність. Наведемо декілька прикладів із новел В. Стефаника.
Новела В. Стефаника “Новина” є однією із найвідоміших у творчому доробку письменника. Головний герой, Гриць Летючий, топить свою дитину. Але йому ще важче бачити своїх голодними і босими, позбавленими належного огляду і опіки. У фразеологізмах, вкладених письменником у його вуста, звучить біль і розпука:
Лишила на мою голову,
Бодай земля ї вікінула,
Чума дес ходит,
Бодай голову зломила,
Не було ніякої ради.
У новелах Василь Стефаник використовує також чимало фразем, що виражають відповідне емоційно-фізіологічне відчуття :
Бити головою до одвірка,
Скреготати зубами,
Гризти кулаки,
Сотати думки.
Нечисленний аналіз фразем показав, що вони мають виразне стилістичне забарвлення, належать до художньо зображувальних засобів новел, допомагають нам краще зрозуміти ідейне спрямування твору.
Фраземи новел В. Стефаника є різних типів і різної структури. І вони відповідно вимагають необхідної інтерпретації.
Перейдемо до аналізу системи фразем у новелах В. Стефаника.
Дієслівна фразеологія
Дієслівна фразеологія найчисленніша в корпусі української фразеології.
Із проаналізованих фразем дієслівні фраземи займають панівне становище – їх найбільше.
Дієслівними називаються фраземи з узагальненою семантикою процесуальної ознаки, об’єктивованою в дієслівних граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, часу.
Дієслівні фраземи, як і дієслова, характеризуються лексико граматичним значенням процесуальності:
Гнути бандиги – “говорити нісенітниці, дурниці”;
Гризти кулаки – “виявляти велику досаду”.
Приклад:
Ідіт старий, спати, Не гніт бандиги, а завтра підемо у село на вибір. (новела “Палій”, с.134).
Приклад:
Гриз кулаки, бив чолом до стіни. (новела “Палій”, с.137).
Основні ознаки дієслівних фразем формуються в наслідок взаємодії різнорівневих мовних факторів:
Семантичного – фразеологічне значення узагальнено-процесуального або процесуально-атрибутивного характеру; морфологічного – дієслівний компонент у ролі граматичного центру фраземи; синтаксичного – спеціалізація синтаксичних функцій дієслівних фразем – функції присудка, обставини.
Коли хоча б одна із ознак відсутня, то це позбавляє фразему статусу дієслівної.
Наприклад:
Фразема Лагодити на лаву (Ймила сина за ноги. – Воліла бих ті На лаву Лагодити, (новела “Виводили з села”, с.25)).
Спробуймо показати взаємодію різнорівневих мовних факторів.
Взаємодія різнорівневих мовних факторів:
Семантичний – даний фразеологізм має значення процесуальності – споряджати на смерть; Морфологічний – граматичний центр фраземи – дієслово “лагодити”; Синтаксичний – дана ФО виконує в реченні функцію присудка.
Як було вже сказано, дієслівні ФО складають більшість у фраземному фонді новел.
Серед дієслівних фразем більшість це бінарні сполучення: Мати честь, Запрягти в ярем, йти від хати.
Серед дієслівних ФО є й складніші структури: Не дати в руки талану, лишитися Самому на всій землі, не ловитися з Богом за барки, стати в Бога коло порога.
Отже, дієслівні ФО можемо поділити на бінарні і складні.
Бінарні сполучення складаються із двох слів: головного (дієслово) й залежного (найчастіше іменник).
Процесуальна-динамічна ознака дієслівних фразем, як і дієслів, виражається через граматичну категорію виду, яка реалізує себе у протиставленні форм доконаного і недоконаного виду. Категорія виду, як показує аналіз, належить, насамперед дієслівному компоненту фраземи, а відповідне значення усій видовій фраземі. Особливість дієслівних фразем у тому, що вони у всій більшості є одно видовими.
У новелах В. Стефаника майже відсутні фраземи, які б утворювали видову пару.
Їх можна налічити декілька:
Губити душу – загубити душу,
Бити поклони – вібити поклони.
Інші фраземи вживаються або в доконаному або недоконаному виді.
Фраземи, які виступають у недоконаному виді:
Гнути бандиги,
Пороти без ножа.
Фраземи, які виступають у доконаному виді:
Спустити дух,
Заперти очі.
Категорія способу в межах дієслівної фразеології включає форму дійсного, умовного, наказового способів.
Форму дійсного способу мають майже всі дієслівні фраземи.
Форму наказового дійсного способу мають майже всі дієслівні фраземи, в яких суб’єктну позицію в оточенні можуть займати іменники з семантикою особи:
Не марікуйте, куме, та Не гнивіт Бога, бо то єго воля, не ваша (“Кленові листки” с. 139).
Умовний спосіб реалізують фраземи в яких позиції в суб’єктному відношенні займають іменники з значенням особи.
Як би ні жінка мізинним пальцем кинула, тай Бих капурец зробив. (“В корчмі”, с.29).
Категорія часу компонентів дієслівних фразем виражає відношення процесуальної ознаки до моменту мовлення про неї в формі теперішнього, минулого і майбутнього часу.
Найчастіше фраземи вживаються в минулому часі.
Іван Витріщив очі, але так дивно, що син побілів (“Камінний хрест”, с.76);
В теперішньому часі:
Він щохвилі Розтягає очі під чупер і оглядається неспокійно (“Май”, с.21);
В майбутньому часі:
Та я щодня мнєсо їм, а ви бевку не забілену. Мете Тепер Сиру землю гризти. (“Суд”, с.179).
Специфіка функціонування категорії особи полягає в тому, що дієслівний компонент моє неповну особову парадигму.
Дієслівні фраземи і дієслова мають граматичне значення стану – активного і пасивного.
Найчастіше дієслівні ФО виконують функцію присудка, всіх можливих форм.
Отже, проаналізувавши дієслівні фраземи новелістики В. Стефаника, можемо зробити висновок, що фраземи дієслівного типу складають більшість фраземного фонду творчої спадщини письменника. Вони різні за своєю будовою, структурою, синтаксичними функціями, але спільні суттєві ознаки об’єднують їх в одну велику групу фразем – дієслівних.
Субстантивні, ад’єктивні та адвербіальні фраземи
Ці фраземи різні за своєю структурою але оскільки вони у фраземному фонді новел займають незначне місце, то ми можемо об’єднати їх в одну групу.
Субстантивними називаються фраземи із узагальнено предметною семантикою об’єктивованою в граматичних категоріях роду, числа і відмінка.
Серед субстантивних фразем новелістики В. Стефаника немає ФО, які б мали значення середнього роду, фразеологізми вживаються в жіночому або чоловічому роді:
Вчена голова, медовий місяць.
Морфологічне вираження граматичного роду іменників органічно взаємодіє із синтаксичним, що виявляється у сполученні іменників з різними відмінковими формами прикметників:
Дитинячий розум, послідний феник, щіслива година.
На відміну від граматичного роду іменників, категорія роду в субстантивних фраземах, має неповне синтаксичне вираження, зокрема у них відсутнє узгодження з різними формами прикметників. Граматичне число у фраземах має граматичне значення однини і тільки деякі множини: сто раз розпускаю сили душі моєї, аби Далекими світами відшукати щастя моє (“Моє слово”. с.176).
Компоненти фразем не утворюють корелятивної форми числа. Категорія відмінка у фраземах виражає генетичні взаємовідношення між їх компонентами, а також відношення фразем до лексичного оточення, що, зрештою, зумовлюється взаємозв’язками предметів позначуваної дійсності. Із граматичним значенням відмінка тісно пов’язана синтаксична роль субстантивних фразем.
Із усіх типів фразем новелістики В. Стефаника ад’єктивні посідають найменше місце.
Ад’єктивними називаються фраземи, яким притаманне категоріальне значення атрибутивності здатність виражати статичну ознаку предметів: Твердий на серце, мнєгкий на голову.
За своєю структурно-граматичною організацією адвербіальні фраземи надзвичайно строкаті.
До адвербіальних належать фраземи кількісно або якісно обставинної семантики, які характеризуються повною відсутністю морфологічних парадигм.
За синтаксичною структурою адвербіальні фраземи поділяються на дві групи:
побудовані за схемою речення;. утворені за моделлю словосполучення;
Аж очі вилазили, сто разів на мінуту, мижи люди, накрай світу, ні сяк ні так,
Адвербіальні фраземи виконують у реченні синтаксичну роль обставини.
Подобала хата на якусь закляту печеру, що каралася Від початку світу та до Суду віку… (“Сама самісінька”, с. 53).
Фразеологізми, що мають структуру речення (ПФО)
Взаємодія синтаксичного рівня із фразеологічним служать не лише важливим засобом увиразнення комунікативної експресії мовної системи, а й стимулом її активних еволюційних процесів, внаслідок чого утворюються предикативні фраземи (ПФО).
Найбільш поширеними у новелах В. Стефаника є ПФО, співвідносні з двоскладних реченням.
Формально в них розрізняють суб’єкт і предикат.
Ці ПФО умовно можна поділити на дві групи:
фраземи співвідносні із двоскладним непоширеним реченням;
Прийшла смерть тай мус усе покидати (“З міста йдучи”, с.84);
фраземи співвідносні із двоскладним поширеним реченням;
Якби мене не було, тай би ніхто не гавкнув за тобою (“Ангел”, с.50)
ПФО за лінгвістичним статусом і мовними знаками широкої семантики і виражають у мові поняття різної складності. У мові поруч з словесними знаками вони виконують комунікативну функцію, як носії узагальненого відображення дійсності.
Вигукові фраземи
Фраземи такого типу посідають значне місце серед фраземного фонду новел. Вони різняться структурною будовою і смисловою наповненістю.
Вигукові фраземи можемо поділити на дві групи:
1) ФО які за будовою і значенням близькі до вигуків: Тай решта, тай по всім, тай Мус бути, нема рихту;
2) цей різновид утворюють фраземи, що містять повнозначні слова.
Приклади: Най сі діє воля Божа, най Вам Бог даст усе найліпше, бодай голову зломила, най твої голови дітько причепитси, бодай його шлях трафит, бо би ні Бог скарав.
Ці фраземи є стилістичним засобом підкреслення трагічності героїв. Вони допомагають нам глибше проникнути в душу персонажів, зрозуміти їх вчинки і дії.
Компаративні фраземи
Чимале місце в новелах В. Стефаника займають компаративні фраземи. За своєю структурою дані фраземи у новелах В. Стефаника різні серед них можемо виділити такі лексико-граматичні розряди:
А) ад’єктивні: Блідий як крейда, червоний як рак, білий як молоко;
Б) адвербіальні: Легко як каміння гризти;
В) дієслівні: Пропадати, як вода у піску, махати головов, як конина на сонци, стояти, як баран не дорізаний, їсти як свиня.
Компаративні ФО служать у новелах В. Стефаника художнім засобом створення образності, передачі емоційного стану персонажів, характеристики різних дій героїв.
Фразеологічні синоніми та антоніми
Фразеологічні синоніми – це самостійні звороти, що вживаються для позначення того самого поняття; вони близькі за смисловим значенням, мають різну образну структуру, різний лексичний склад, стилістично іноді різновідмінні.
Значення померти: Запетри очі віддати Богові душу, піти у ту далеку дорогу, піти у землю, світло на її чолі уже погасло.
Антонімія ФО не є такою поширеною як і в українській мові, так і в новелах В. Стефаника.
Фразеологічні антоніми – це мінімум дві одиниці, які асоціюються у свідомості як такі, що при зіставлені взаємовиключають одна одну за значенням і характеризують явища і предмети дійсності з різних, але суміжних сторін.
Наприклад: Ой синку, тото ти Бог Файний талант у руки Дав (“Майстер”, с.40), Бабі Бог не дав доньки (“Давнина”, с.115).
Фразеологічні синоніми та антоніми розкривають багатство і своєрідність виразових засобів новел В. Стефаника, оскільки саме ідіоматика надає мові творів національних рис та неповторного колориту.
Примітка: цитати подані з Стефаник В. С. Вибрані твори. – К., 1962.- 260 с.
Михайлюк Любомир Іванович
(1 votes, average: 5.00 out of 5)