Твору Василя Стефаника в системі світової новелістики

Творчість Василя Стефаника яскраво підтверджує прийняття українською прозою самих нових досягнень європейських літератур. Творчість письменника затвердило в нашій літературі такий епічний жанр, як новела. Новела, так само, як і оповідання, належить до малих епічних форм. Відмінним для неї є надзвичайна стислість у викладі, напруженість сюжету, несподіванка розв’язки. Новелі властиві глибокий психологізм, а також відступу від загальноприйнятої композиції. Персонажами новел, яких найчастіше один або два, є люди цілком сформовані, які потрапили

в складні життєві обставини. Творцем новели вважають італійського, письменника Дж. Бокаччо, автора “Декамерона” (XIV ст.). Неперевершені зразки цього жанру створили в українській літературі В. Стефаник, Г. Коцюбинський, у французької – Гі де Мопассан, в американської – О. Генрі, Э. Хемингуэй, у росіянці – А. Чехов

Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. З його ім’ям в українську прозу входить така манера листа, що характеризувалася пошуками в передачі найтонших, сложнейших поривів душі людини. Письменник художньо осмислював певні сторони психіки людини,

що підтверджує, зокрема, новела “Новина”, з різних точок зору, говорив декількома голосами – і від себе, і від імені приголомшеного трагедією села. А новели “Марія”, “Сини” переконують нас у майстерності автора вмінням компонувати художні фрази, специфічними засобами синтаксичної побудови речення, нервовою експресією мовлення передати сум’яття особистості. Не випадково їхнього автора називають експресіоністом у мистецтві слова. Новелістика Стефаника дала можливість Франко узагальнити новаторство молодих прозаїків, які начебто засідали “у душі своїх героїв і нею, начебто магічною лампою”, висвітлювали їхнє оточення. “Це найвищий тріумф поетичної техніки, а властиво, ні, – відзначав теоретик літератури,- це вже не техніка, це спеціальна щиросердечна організація тих авторів, плід високої культури людської душі”. Надзвичайний лаконізм, драматично-трагічна напруга психологічних конфліктів, дух співчуття автора людині, що страждає під тягарем соціальної несправедливості, – такі характерні риси індивідуального стилю Стефаника. Повною мірою вони втілилися в новелі “Новина”. Драматично-трагічна загостреність конфлікту, психологізм у розкритті внутрішнього миру людини, лірична схвильованість, акцентування характерної деталі, надзвичайна стислість зображення – от її найголовніші якості. Тема добутку – убивство батьком своєї дитини – була взята Стефаником із самого життя. Основна увага в новелі письменник зосередив на психологічному мотивуванні дій Григорія

Піднімаючи зміцнені прийоми композиції, Стеaаник першою фразою повідомив про страшну новину дітовбивства, інакше кажучи, почався добуток з розв’язки, тому що для нього було головним мотивувати злочин батька. Властиво, сюжет новели й заснований на показі тих змін, які відбуваються в психіці селянина. Виявляється, що Григорій страждає з недоглянутими дітьми вже два роки. Ніхто йому не допомагав у лиху, не цікавився його життям. А була вона нестерпної, проходила в голоді й холоді. Про цьому переконливо свідчать художні деталі, які несуть значне емоційне навантаження. Коли батько кинув дітям шматок хліба, вони, як щенята навколо голої кістки, навколо того хліба зібралися. Впадає в око майстерність в об’єднанні погляду автора й точки зору батька на страждання дітей. Григорій жахнувся від їхнього виду, все його єство простромила страшна думка: “Мерці”. Його аж холодним потом обдало, на груди начебто хтось поклав важкий камінь. Тепер нав’язлива думка про мертвих дітей не залишає батька. Він ревно молився, боявся заходити в будинок, від журби почорнів, ока запали вглиб так, що майже не дивилися на мир, лише на той камінь, що давив груди. Як бачимо, інша деталь – важкий камінь – стає визначальної вже в характеристиці селянина. При зіставленні реальної події з його художнім осмисленням стає помітної глибина художнього узагальнення конкретних фактів. Новеліст пояснює трагедію безпросвітністю голодного існування бідняка, акцентує на увагу на тім, що від холоду батько з дітьми рятувався тільки на печі

И найголовнішим є показ моральних страждань Григорія, що не зміг звільнитися від настирливої ідеї про мертвих дітей і докотився до злочину. Великою емоційною силою позначений фінал добутку. Один увечері батько виходить із дітьми у двір. Камінь давив на груди, він скреготав зубами так, що гул лугом розходився. Кинувши дитину в ріку, він відпустив старшу, порадивши стати нянькою в людей, дав у руки знаряддя, щоб вона могла захиститися від собак. А сам пішов у місто, щоб заявити про злочин, доконаному від любові до страждаючих дітей. Так на двох сторінках розкрита людська трагедія, що хвилювала й буде хвилювати всіх, хто прочитає новелу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твору Василя Стефаника в системі світової новелістики

Categories: Нові твори

Links