Фізика й література
Перший російський друкар – Іван Федоров, сучасникам був відомий, як учений і винахідник. Він, наприклад, умів відливати пушки, винайшов багатостовбурну мортиру. А перші чудові образи літературного й поліграфічного мистецтва – “Апостол” (1564 р.) і “Часовник” (1565 р.) навіки залишаться в народній пам’яті
Ім’я Михайла Васильовича Ломоносова ми називаємо одним з перших у ряді самих чудових представників вітчизняної науки й культури. Великий фізик, він залишив ряд праць, що мають важливе значення для промислового розвитку
Відкрилася безодня зірок повна
Зіркам числа ні, безодні – дна…
Без такої науки, як фізика не було б такого літературного жанру, як науково – фантастичний роман. Одним із творців цього жанру став французький письменник Жуль Верн (1828 – 1905 р.) Натхненний великими відкриттями XIX століття, знаменитий письменник оточив фізику романтичним ореолом. Всієї
У свою чергу, багатьох винахідників і конструкторів надихали неймовірні пригоди героїв Жуля Верна. Так, наприклад, швейцарський учений – фізик Огюст Пиккар, немов повторюючи шляхи фантастичних героїв, піднімався на винайденому їм стратостаті в стратосферу, роблячи перший крок на шляху до розкриття таємниці космічних променів. Наступним захопленням О. Пиккара була ідея скорення морських глибин. Винахідник сам поринав на морське дно, на побудованому їм батискафі (1948 рік).
Ще близько 160 років тому в журналі “Вітчизняні записки” були опубліковані “Листи про вивчення природи” (1844 – 1845 р.) А. И. Герцена – одне із самих значних і оригінальних добутків в історії як філософської, так і естественнонаучной росіянці думки. Революціонера, філософа, автора одного із шедеврів російської класичної літератури твору “Колишнє й Думи ” – Герцена, проте, жваво цікавили природничі науки, у тому числі фізика, що він неодноразово підкреслював у своїх творах
Тепер необхідно звернутися до літературної спадщини Л. Н. Толстого. По-перше, тому що великий письменник був педагогом – практиком, а по-друге, що багато хто його добутки стосуються природних наук. Найбільш відома комедія “Плоди освіти”. Письменник украй негативно ставився “до всяких марновірств”, він уважав, що вони “перешкоджають щирому навчанню й заважають йому проникати в душу людей”. Товстої так розумів роль науки в житті суспільства: по-перше, він був прихильником організації життя суспільства на строгій науковій основі; по-друге, він робить потужний акцент на морально – етичні норми, і в силу цього природничі науки в трактуванні Толстого виявляються науками другорядними. Саме тому Толстой осміює в “Плодах освіти” московське барство, у головах якого перемішані наука й антинаука
Треба сказати, що в часи Толстого з однієї сторони тодішня фізика переживала важку кризу у зв’язку з досвідченої перевірками основних положень теорії електромагнітного поля, які спростували гіпотезу Максвелла про існування світового ефіру, тобто того фізичного середовища, що передає електромагнітну взаємодію; а з іншої сторони було повальне захоплення спіритизмом. У своїй комедії Толстої описує сцену спіритичного сеансу, де чітко проглядається естественнонаучний аспект. Особливо показова лекція професора Кругосветлова, де робиться спроба дати медіумічним явищам естественнонаучное тлумачення
Якщо ж говорити про сучасне значення комедії Толстого, те, мабуть, слід зазначити наступне:
1. Коли по яким – або причинах, те або інше явище природи не одержує своєчасного пояснення, те його псевдонаукове, а часом і антинаукова інтерпретація є досить розповсюдженим справою
2. Знаменний сам факт розгляду письменником наукової тематики в художньому творі
Пізніше, у заключній главі трактату “Що таке мистецтво?” (1897 рік) Лев Миколайович підкреслює взаємозв’язок науки й мистецтва, як двох форм пізнання навколишнього світу з обліком, зрозуміло, специфіки кожної із цих форм. Пізнання через розум в одному випадку й через почуття вдругом.
Видимо не випадково великий відомий американський винахідник Томас Алва едисон (1847 – 1931 р.) один зі своїх перших фонографів послав Л. Н. Толстому, і завдяки цьому для нащадків збережений голос великого російського письменника
Росіянинові вченому Павлу Львовичу Шилінгу призначено було ввійти в історію завдяки його роботам в області електрики. Однак одне з головних захоплень Шилінга – сходознавство – зробило його ім’я широко відомим. Учений зібрав величезну колекцію тібетсько-монгольських літературних пам’ятників, цінність якої важко перебільшити. За що в 1828 році П. Л. Шилінг був вибраний членом – кореспондентом Петербурзької академії наук по розряду літератури й стародавностей Сходу
Неможливо собі представити світову літературу без поезії. Фізика в поезії займає відведену їй гідну роль. Поетичні образи, навіяні фізичними явищами, надають видимість і предметність миру думок і почуттів поетів. Які тільки письменники не зверталися до фізичних явищ, можливо навіть самі, не відаючи того, описували їх. У будь-якого фізика фраза “Люблю грозу на початку травня…” викличе асоціації селектричеством.
Передачу звуку багато поетів описували по-різному, але завжди геніально. Так, наприклад, А. С. Пушкін у своєму вірші “Луна” прекрасно описує це явище:
ЧиРеве звір у лісі глухому, чиСурмить ріг, чи гримить грім, чиСпіває діва за пагорбом – На всякий звук Свій відгук у повітрі порожньому Народиш ти раптом. У Г. Р. Державіна “Луна” виглядає небагато по-іншому: Але, раптом, віддавшись від пагорба Поворотним гуркотінням грому, Гримить і дивує мир: Так повік безсмертна луна лір
Також зверталися до Теми звуку майже всі поети, оспівуючи й незмінно захоплюючись передачею його на відстань
Крім того, майже всі фізичні явища викликали у творчих людей натхнення. Важко знайти такого поета у світовій літературі, який би хоч раз не написав добутку про землю й небо, про сонце й зірки, про грозу й блискавку, про комети й затьмарення:
И, як і всяка комета, Бентежачи блиском новизни, Ти мчишся мертвою грудкою світла, Шляхом, позбавленим прямизни! (К. К. Случевский) У неба вчишся й випливаєш за ним: Сама в русі, а полюс нерухомий (Ибн Хамдис)
Ще наші батьки пам’ятають суперечку, що розгорівся на рубежі 60 – их – 70 – их між “фізиками” і “ліриками”. Кожний намагався знайти пріоритети саме у своїй науці. Не переможців, що не програли в тім спорі не було, і не могло бути, тому що неможливо порівнювати дві форми пізнання навколишнього мира
Хотілося б закінчити уривком із твору Роберта Рождественського (знаменитого шестидесятника), присвяченим фізикам – атомникам. Добуток називається “Людям, чиїх прізвищ я не знаю”:
Скільки ви б напридумали різного! Дуже потрібного й дивного! Ви – те знаєте, що для розуму Ніяких границь не передбачене Як би людям легко дихалося! Як би людям світле любилося! И якої би думки билися у полушарьях земної кулі!.. Але поки що над миром віє Ледве зм’якшуюче недоверье. Але поки дипломати високі Складають послання м’які,- До пори й до часу все-таки Залишаєтеся ви безіменними Безіменними. Відлюдними Геніальними невидимками… Кожний школяр у прийдешньому світі Вашим життям хвастатися буде… Низький – низький уклін вам, люди Вам, Великі. Без прізвищ
(1 votes, average: 5.00 out of 5)