Інквізиція й іспанська література

Варварське спалення книг маркіза де Вильена вже досить доводить, наскільки не високий був взагалі розумовий рівень і при дворі короля Хуана й у всій Іспанії першої половини XV століття. От як передає нам ця подія один освічений свідок, – придворний королівський лікар, що у своїй колекції листів (Centon epistolario) описав всю закулісну Історію тої епохи:

“Як ні великі були знання дона енрике, маркіза де Вильена, вони не врятували його від смерті, a близьке споріднення з королем не захистило від одноголосного обвинувачення в чарівництві. Ледь

одержав король звістка про його кончину, як відбулося вже те, чого напевно й сам дон енрике ніколи не вгадував би, хоча, по загальному переконанню, для нього нічого не було таємного ні в самій природі, ні в долях людей. Навантажили доверху два фургони всіма книгами й рукописами, що залишилися після вченого, і тому що давно вже існувала підозра, що вони містять у собі чорну магію, далеку божественним законам, те їх спочатку доставили до двору, на благоусмотрение його величності, король же, не произнеся ніякого вироку, велів негайно відвезти весь цей вантаж братові Лопецу Барриентосу (Сповідник короля Хуана II, що займав
у різний час найважливіші державні посади) і надати йому для перегляду. Але брат Лопец уважає себе занадто поважною особою, щоб займатися такими розслідуваннями; він просто наказав спалити все без винятку, в одну мінуту розвіяв по вітрі всю цю масу наукових відомостей і довголітніх праць, не вдостоївши її навіть поглядом. До несчастию, у наш час чимало таких людей, які тільки самих себе визнають істинно вченими, a інших, не замислюючись, відносять до розряду невігласів. Але ще гірше того, коли, під видом святості, вони одержують владу таврувати прокльоном трудівників науки, обвинувачуючи їх у служінні дияволові”.

Не дюжинний людина була автор цього уривка – бакалавр Фернанд Гомес де Сибдареаль, придворний лікар короля Хуана II. Він уже ясно бачив, яка страшна небезпека загрожує науці й літературі від виниклого сполучника між розумовим мороком народних мас і клерикальним фанатизмом. Дійсно, якщо іспанське духівництво тоді не мало ще достатню силу, щоб одночасно задушити поетичні прагнення, що пробудилися в суспільстві, то у всякому разі воно було вже настільки впливово, що легко могло протидіяти науковим знанням, що виходили переважно від мусульман, повставало воно також і проти поширення древньої класичної літератури, тому що боялося чарівного впливу язичеської міфології на сприйнятливі розуми. Не сподіваючись, імовірно, побороти однією силою релігії цих двох небезпечних супротивників, іспанські “воїни Церкви” призвали собі на допомогу народне неуцтво й помалу перейнялися переконанням, що для збереження своєї влади, заснованої на мороці, необхідно гасити всякий проблиск світла


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Інквізиція й іспанська література